Дерев'янко Олексій Якимович
Олексій Якимович Дерев'янко (1922—1943) — молодший лейтенант Робітничо-селянської Червоної армії, учасник Німецько-радянської війни. Герой Радянського Союзу (1944).
| Дерев'янко Олексій Якимович | |
|---|---|
 | |
| Народження |
3 липня 1922 Лозуватка, Криворізький повіт, Катеринославська губернія, Українська СРР |
| Смерть |
10 липня 1943 (21 рік) Шебекінський район, Курська область, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Шебекінський район |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Звання |
 Молодший лейтенант |
| Війни / битви | Сталінградська битва і Битва на Курській дузі |
| Нагороди |
    |
 Дерев'янко Олексій Якимович у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Народився 3 липня 1922 року в селі Лозуватка Катеринославської губернії (за іншими даними у селі Лука Полтавської губернії) в селянській родині.
Отримав середню освіту, після чого працював у колгоспі в Саратовської області. У 1942 році він був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. Закінчив Київське артилерійське училище. З вересня 1942 року — на фронтах Німецько-радянської війни. Брав участь у боях на Сталінградському і Воронезькому фронтах. Брав участь у Сталінградській битві. До липня 1943 року гвардії молодший лейтенант Олексій Дерев'янко командував взводом протитанкових гармат 47-го гвардійського стрілецького полку 15-ї гвардійської стрілецької дивізії 7-ї гвардійської армії Воронезького фронту. Відзначився під час Курської битви.
10 липня 1943 року взвод Дерев'янко зайняв оборону на висоті 206,9 на схід від Білгорода і брав участь у відбитті атаки 15 німецьких танків. В бою взвод знищив кілька танків, проте через деякий час всі гармати, крім однієї, були виведені з ладу. Дерев'янко отримав поранення в ногу, але сам став до гармати і став вести вогонь, виконуючи функції всього розрахунку. Вогнем гармати він підбив чотири танки противника. В тому бою біля хутора Соловйова[1][2]. Дерев'янко загинув. Похований у братській могилі у селі Нікольське (Шебекінський район, Білгородської області)[3].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецькими загарбниками", гвардії молодший лейтенант Олексій Дерев'янко посмертно був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу[4]. Також був нагороджений орденами Леніна та Червоної Зірки, медаллю «За оборону Сталінграда»[2].
Родина ред.
Мати — Євдокія Сіловна Маковецька[5].
.jpg)
Пам'ять ред.
- Ім'я на Стели Героїв в Кривому Розі.
- Ім'я О. Я. Дерев'янка присвоєно вулиці у Харкові; на початку вулиці на фасаді житлового будинку (проспект Науки, 92) встановлена анотаційна дошка[6].
Примітки ред.
- ↑ Хутір не зберігся. Зараз це територія Шебекінського району
- ↑ а б Деревянко Алексей Акимович (рос.). Полтава историческая. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ Деревянко Алексей Акимович, , , :: Донесение о потерях :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1
- ↑ Донесение о безвозвратных потерях : Деревянко Алексей Акимович (рос.). Память народа. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках. mevorydoskikharkov.blogspot.com (рос.). Процитовано 27 вересня 2018.
Джерела ред.
- А. К. Немикін, С. В. Лесик. ДЕРЕВ’Я́НКО Олексій Якимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.