Відкрити головне меню

Андрі́й Васи́льович Дере́бченко (26 вересня 1981(19810926) —27 серпня 2014) — солдат Збройних сил України.

Деребченко Андрій Васильович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Деребченко Андрій Васильович.jpg
Загальна інформація
Народження 26 вересня 1981(1981-09-26)
Краснодарський край
Смерть 27 серпня 2014(2014-08-27) (32 роки)
Новозар'ївка
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
92 ОМБр.png
 92 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Короткий життєписРедагувати

Батько рано помер, мама виховувала Андрія та його сестру сама. 1992 року родина переїздить до села Вишняки. Закінчив Вишняківську школу, працював вантажником у місцевому сільгосппідприємстві. Пройшов строкову службу в 92-й бригаді. Після демобілізації працював охоронцем у Хоролі, 2 роки — у Полтаві, 2007-го перебрався до Кременчука, де також працював в охоронній фірмі. 2011 року одружився, перейшов працювати на Крюківський вагоноремонтний завод, коваль-штампувальник. За деякий час позбувся праці, через місяць сталося розлучення.

У часі війни — доброволець, призваний за мобілізацією 2 серпня. Старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади. 25 серпня вирушив у складі підрозділу із Дніпропетровської області в зону бойових дій.

28 серпня ротно-тактична група рухалась у район Старобешевого з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. За 5 км на схід від міста Комсомольське (Донецька область) о 4-й ранку колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків та під вогонь ДРГ терористів. Снаряд від «Граду» потрапив у його БТР. Тоді ж полягли Руслан Батраченко, Юрій Безщотний, Антон Бутирін, Сергій Бризгайло, Олександр Карасик, Олександр Карпенко, Василь Лепетюха, Ігор Романцов, Сергій Чорний.

Тіло Андрія перебувало в морзі Запоріжжя, ідентифіковане за експертизою ДНК. 20 лютого 2015 року воїна поховали у селі Вишняки. В останню дорогу прощали усім селом.

Залишились маленький син Артем, мама Тетяна, сестра.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

  • 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);[1]
  • відзнакою «За вірність народу України» І ступеня (посмертно) — рішення Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2015.

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати