Дербентський район

муніципальний район у Дагестані Росії

Дербе́нтський райо́н — район в Республіці Дагестан Російської Федерації.

Дербентський район
рос. Дербентский район
азерб. Дәрбәнд раjонy
лезгин. Чур райун
Герб Дербентського району Прапор Дербентського району
Розташування району
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації: Дагестан
Населення (1921): 101 616
Площа: 822,72 км²
Густота населення: 123,51 осіб/км²
Населені пункти та поселення
Адміністративний центр: Дербент
Кількість міських поселень: 2
Кількість сільських поселень: 27
Влада
Вебсторінка: http://derbrayon.ru/

Адміністративний центр — місто Дербент (до складу району не входить).

Географія ред.

Розташований на півдні Дагестану, межує на півночі з Каякентським, на півдні — з Магарамкентським, на південному заході — з Сулейман-Стальським, на заході — з Табасаранським і Кайтазьким районами, на сході омивається Каспійським морем. Територія району оточує територію міст Дербент і Дагестанські Вогні, що не входять до його складу.

Площа території — 920 км².

Історія ред.

Район був утворений декретом Дагревкома від 22 липня 1921 року в складі: Нижньо-Табасаранської ділянки Кайтаго-Табасаранського і Мюшкюрської ділянки Кюринського округів, території Дербентського градоначальства. Постановою ЦВК від 12.12.1926 р район перетворений в округ. Постановою 4-ї сесії ДагЦІК від 22.11.1928 р округ перетворений в кантон. Постановою ВЦВК від 3.06.1929 р кантон перетворений в район. Указом ПВС ДАССР район перетворений в округ, районний центр перенесений в селище Дагестанські Вогні. У 1953 р відновлений в колишньому складі.

Населення ред.

Чисельність населення (без міста Дербент) — 92,2 тис. Жителів (2009), щільність — 110 осіб на 1 км² займаної площі.

Все населення — сільське, крім 2 населених пунктів.

Національний склад

Національна структура населення (за переписом 2002): азербайджанці (терекеменці) — 58,1 %; лезгини — 18,8; табасарани — 10,7; даргинці — 7,9 %.[1][2]

Примітки ред.

  1. Уряд РД — Дербентский район — Муніципальні райони і міські округи. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 4 березня 2015.
  2. Етнокарта Південного, Західного та Центрального Дагестану. Нахсько-дагестанські мови. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 4 березня 2015.