Відкрити головне меню

Дербак Микола Юрійович (28 листопада 1968, с. Колочава) — український лісничий, директор національного природного парку «Синевир», кандидат філософських наук, заслужений природоохоронець України.

Дербак Микола Юрійович
Дербак.jpg
Народився 28 листопада 1968(1968-11-28) (50 років)
Міжгірський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність лісничий
Alma mater Ужгородський національний університет
Заклад Синевир (національний природний парк)
Нагороди

ЖиттєписРедагувати

Микола Дербак народився 28 листопада 1968 року у селі Колочава Міжгірського району Закарпатської області.

У 1983—1987 роках навчався в Кучеровському сільськогосподарському технікумі. У 1996 році закінчив Вологодський сільськогосподарський інститут, спеціальність — вчений агроном н/в.

Вищу освіту здобув на біологічному факультеті Ужгородського національного університету, який закінчив у 2002 році і отримав диплом за спеціальністю «Біологія».

У 1987—1989 роках проходив службу в рядах Радянської Армії, старшина дивізіону.

З 1989 до 1993 року працював головним агрономом в колгоспі «Радянське Закарпаття».

З вересня 1995 року працював лісником в Колочавському лісництві національного природного парку «Синевир», а з 1997 – лісничим.

У 2003 році Миколу Дербака призначено на посаду головного лісничого, а з 2004 року він обіймав посаду заступника директора, головного природознавця Національного природного парку «Синевир».

З 27 липня 2010 року працює директором національного природного парку «Синевир». На цій посаді Микола Дербак активізував природоохоронну роботу, внаслідок чого зменшилися самовільні рубки та інші порушення природоохоронного законодавства. Завдяки його зусиллям у 2017 році 2865,04 га пралісів НПП «Синевир» включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У 2011 році в парку побудовано Реабілітаційний центр бурих ведмедів, а у 2017 — центр для реабілітації хижих птахів.

У 2015 р. захистив дисертацію «Антропогенне навантаження в системі еко-безпечного розвитку: соціально-філософський аналіз». Дисертаційна робота підготована на основі досліджень парку «Синевир» та висвітлює проблематику охорони природи, біологічні фактори, біосоціальні процеси.

РодинаРедагувати

Одружений, має двох синів Юрія і Євгена, які за прикладом батька обрали життєвий шлях природоохоронців.

ВідзнакиРедагувати

  • Заслужений природоохоронець України (2012).[1]
  • Знак «За розвиток регіону» — найвища нагорода Закарпатської області (2011).
  • ювілейна медаль «20 років Незалежності України» (2012)
  • медаль «За наукові досягнення» Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (2015).
  • Почесна грамота Закарпатської ОДА (2017)
  • грамоти Міністерства екології та природних ресурсів України.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати