Відкрити головне меню

Денісова Людмила Леонтіївна

Людми́ла Лео́нтіївна Дені́сова (нар. 6 липня 1960, м. Архангельськ, Росія) — український політик. Народний депутат України. Член партії Народний фронт.

Людмила Леонтіївна Денісова
Людмила Леонтіївна Денісова

Нині на посаді
На посаді з15 березня 2018
Президент  Володимир Олександрович Зеленський
ПопередникВалерія Лутковська

Час на посаді:
27 лютого 2014 — 2 грудня 2014
ПрезидентОлександр Турчинов (в.о.)
Петро Порошенко
Прем'єр-міністр  Арсеній Яценюк
ПопередникНаталія Королевська
НаступникПавло Розенко

Час на посаді:
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
ПрезидентВіктор Ющенко
Прем'єр-міністр  Юлія Тимошенко
ПопередникМихайло Папієв
НаступникВасиль Надрага

Народилася6 липня 1960(1960-07-06) (59 років)
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg Архангельськ
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьросіянка
Політична партіяНародний фронт
Людмила Леонтіївна Денісова на сайті Верховної Ради

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 19 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 19 грудня 2007
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 17 березня 2014
8-го скликання
Народний фронт 27 листопада 2014 15 березня 2018

Картка на сайті Верховної Ради України

Міністр праці та соціальної політики України у другому уряді Юлії Тимошенко (20072010), міністр соціальної політики в уряді Арсенія Яценюка (27 лютого — 2 грудня 2014).

З 15 березня 2018 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.[1]

ОсвітаРедагувати

У 1978 році закінчила Архангельське педагогічне училище за спеціальностю «вихователь дитсадку». З 1982 до 1989 року навчалася на юридичному факультеті Ленінградського державного університету за спеціальністю «Правознавство», а з 1993 до 1995 року в Таврійському інституті підприємництва та права на економічному факультеті за спеціальністю «Облік і аудит».

Кар'єраРедагувати

З 1979 до 1989 Людмила Денісова працювала вихователем дитсадків, секретарем судового засідання, завідувачем канцелярією, консультантом Архангельського обласного суду.

З 1990 до 1991 — юрисконсульт Кримського обласного комітету ЛКСМУ. З 1991 до 1993 — інспектор з кадрів, заступник начальника відділу надходження коштів і комерційної діяльності, в.о. начальника Кримського республіканського управління Пенсійного фонду України. З 1993 до 1998 — начальник управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

У травні 1998 року призначена міністром економіки АР Крим. З липня 1998 до липень 2001 — міністр фінансів АР Крим. З липня 2001 року — начальник Кримського управління Державного казначейства України. Голова ТОВ «Корпорація „Гуматекс“». Член Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України (з травня 2001). З 2003 до 2005 — голова наглядової ради ТОВ «Корпорація „Гуматекс“», що спеціалізується на випуску текстилю для технологічних потреб. З 2005 до 2006 — голова корпорації «Гуматекс».

Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (серпень 2000 — квітень 2006).

З 2005 року — член партії ВО «Батьківщина».

18 грудня 2007 року Юлія Тимошенко, з відривом у два голоси, була обрана прем'єр-міністром, а другий уряд Тимошенко було сформовано між «Блоком Юлії Тимошенко» і Блоком «Наша Україна — Народна самооборона», в якому Денісова був обрана міністром праці та соціальної політики.

У жовтні 2009 року Денісова зайняла 15 місце в топ-100 «найвпливовіших жінок України», складений експертами для українського журналу Фокус (шість місць менше, ніж не-міністром та іншими членами Батьківщина Наталія Королевська)[2].

Втратила посаду 11 березня 2010 року в зв'язку з відставкою Кабміну Тимошенко після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича.

Денісова очолювала виборчий список партії «Батьківщина» на Кримських парламентських виборах у жовтні 2010 року, але «Батьківщина» не змогла подолати прохідний бар'єр.

З 27 лютого 2014 року — Міністр соціальної політики в уряді Арсенія Яценюка.

Сім'яРедагувати

Мати Анкудінова Ніна Іванівна (1934) — пенсіонерка.

Чоловік Денісов Олександр Іванович (1961) — директор МП «Олів'є».

Дочки Олена (1985) і Олександра (1987).

У декларації держслужбовця за 2013 члени сім'ї не фігурують, отже, проживають і ведуть госп. діяльність окремо[3].

Парламентська діяльністьРедагувати

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України по виборчому округу № 8 АР Крим, самовисування. «За» 17.05 %, 3 місце з 9 претендентів. На час виборів: начальник управління Державного казначейства АР Крим, безпартійна.

Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 19 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 115 в списку. Заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці. 19 червня 2007 достроково припинила свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада до 19 грудня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 71 в списку. Склала депутатські повноваження 19 грудня 2007.

З 12 грудня 2012 — народний депутат України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 38 в списку. Голова підкомітету з питань державного соціального страхування, розвитку соціального діалогу та діяльності об'єднань громадян сторін соціального діалогу Комітету з питань соціальної політики та праці.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обрана народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 15) від Народного фронту[4].

Голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення. Керівник Постійної делегації України в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва.[5]

Уповноважений Верховної Ради України з прав людиниРедагувати

З 15 березня 2018 року обрана та призначена Верховною Радою України Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.[6]

НагородиРедагувати

БізнесРедагувати

Володіє 19,06% акцій ПАТ «Кримзалізобетон».[7]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати