Вікіпедія

Деніел Джозеф Левітін

американський психолог

Деніел Джозеф Левітін (англ. Daniel Joseph Levitin, нар. 27 грудня 1957) — американо-канадський когнітивний психолог, нейробіолог, письменник, музикант і продюсер.[4] Є почесним професором Університету Макгілла в Монреалі (Квебек, Канада); засновником та деканом факультету гуманітарних наук школи Мінерви; заслуженим науковим співробітником факультету бізнесу Каліфорнійського університету в Берклі.[5] Чудовий оратор, його виступ на TED[6] набрав більше 16 мільйонів переглядів. Левітін окрім цього є членом Американської асоціації сприяння розвитку науки, Асоціації психологічних наук та Королівського товариства Канади (FRSC).

Деніел Джозеф Левітін
англ. Daniel Joseph Levitin
Народився 27 грудня 1957(1957-12-27) (66 років)
Сан-Франциско, Каліфорнія, США
Країна  США
Діяльність психолог, музичний журналіст, музичний продюсер, композитор, журналіст, нейронауковець, невролог
Галузь музична психологія
Alma mater Стенфордський університет (2000)[1], Орегонський університет (1996)[1], Stanford University School of Medicined, Музичний коледж Берклі (1980)[1], Університет штату Каліфорнія у Фресноd (1979)[1], Palos Verdes High Schoold і University of Oregon College of Arts and Sciencesd
Науковий керівник Джон Пірс
Вчителі Джон Пірс і Роджер Шепард
Знання мов англійська[2]
Заклад Університет Макгілла[3], Університет Каліфорнії (Берклі), Стенфордський університет і Minerva Universityd
Членство Королівське товариство Канади
Роки активності 1980 — тепер. час
Нагороди
IMDb ID 0355320
Сайт daniellevitin.com

Деніел являється автором чотирьох книг-бестселерів № 1 в США, зокрема видання «Структуроване мислення. Ясний розум в інформаційному хаосі», перекладеного українською мовою та опублікованого видавництвом «Наш Формат» у 2019 році.

Біографія та освіта ред.

Деніел Левітін народився в Сан-Франциско,[7] є сином професора, бізнесмена Ллойда та письменниці Соні Левітін. Виріс в Дейлі-Сіті, Мораг і Палос-Вердес, штат Каліфорнія.[8] Закінчив середню школу в Палос-Вердесі. Вступив до Массачусетського технологічного інституту, де вивчав прикладну математику. Пізніше — до музичного коледжу Берклі, щоправда потім кинув його та приєднався до однієї з музичних груп.

У 30 років зайнявся вивченням когнітивної психології, спочатку в Стенфордському університеті (де він отримав ступінь бакалавра в 1992 році), потім в університеті штату Орегон (де здобув ступінь магістра в 1993 році та ступінь доктора філософії в 1996 році). Ступінь доктора наук Левітіну було присвоєно в дослідницькому центрі Інтервал в Силіконовій долині Пола Аллена, а також в Медичній школі Стенфордського університету і в Каліфорнійському університеті в Берклі[8]. Його наставниками були Роджер Шепард, Майкл Познер, Дуглас Хінцман, Джон Р. Пірс та Стівен Палмер.

Саме Левітіну приписують фундаментальні зміни сприйняття слухової пам'яті, так званий «ефект Левітіна».[9][10][11][12] Він також відомий тим, що виявив немалу роль в прослуховуванні музики мозочка, зокрема у відстеженні ритму, розрізненні знайомої та незнайомої музики.[10]

Паралельно працюючи коміком та займаючись сатиричним письменництвом, Деніел здобуває різноманітні нагороди на гумористичних заходах.

Як музичний продюсер, Левітін співпрацював з Крісом Ісааком, Джоні Мітчеллом, Джо Сатріані та ін.[13] Був продюсером панк-груп («MDC», «The Afflicted»), виступав критиком альбомів таких відомих виконавців як Стіл Ден, Стіві Вандер, Майкл Брук.[14][12] До речі, записи та компакт-диски, у які Деніел зробив свій внесок, були продані тиражем понад 30 мільйонів примірників.[15][16]

Кар'єра письменника ред.

Левітін починав з написання статей для журналів музичної індустрії «Billboard», «Grammy», «EQ», «Mix», «Music Connection» та «Electronic Musician» ще в 1988 році. Також писав статті, огляди та нариси для «The New York Times», «The Wall Street Journal», «The Washington Post», «The Atlantic».[17]

Деніел Левітін є автором низки популярних видань:

За заслуги в галузі літератури, Деніел Левітін отримав ряд престижних нагород, зокрема «Книжкову премію Лос-Анджелес Таймс» за видатні досягнення в області науки і технологій, нагороду «Quill Award» за кращу дебютну книгу (2006), а також відзнаки «The Independent», «The Guardian», «Axiom Business Book Award» та ін. Був номінований на премію Доннера.[джерело?]

Переклад українською ред.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Hoffman R. LinkedIn — 2003.
  2. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  3. ↑ https://www.mcgill.ca/psychology/daniel-j-levitin
  4. ↑ Page, Roger (2000). Summary of Midwinter Executive Committee Meeting, Thursday, January 13,2000. PsycEXTRA Dataset. Процитовано 4 травня 2019.
  5. ↑ Levitin Lab. daniellevitin.com. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  6. ↑ Levitin, Daniel, How to stay calm when you know you'll be stressed (англ.), архів оригіналу за 24 квітня 2019, процитовано 4 травня 2019
  7. ↑ Levitin, Daniel J. 1957- | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  8. ↑ а б D’Hautpoul, Marquis, (1859–1934). Who Was Who. Oxford University Press. 1 грудня 2007. Процитовано 4 травня 2019.
  9. ↑ Levitin, Daniel J. (1994-07). Absolute memory for musical pitch: Evidence from the production of learned melodies. Perception & Psychophysics. Т. 56, № 4. с. 414—423. doi:10.3758/bf03206733. ISSN 0031-5117. Процитовано 4 травня 2019.
  10. ↑ а б Huron, David (2006). Sweet Anticipation. doi:10.7551/mitpress/6575.001.0001. Процитовано 4 травня 2019.
  11. ↑ Dictionary - Definition of Levitin. web.archive.org. 24 липня 2011. Архів оригіналу за 24 липня 2011. Процитовано 4 травня 2019.
  12. ↑ а б Harley, James (2004-09). McGill Electronic Music Studio 35th Anniversary: Tornado–Electroacoustic Compositions Compact discs (2), McGill Records 2001-01-2, 2001; available from Electronic Music Studio, Faculty Music, McGill University, 555 Sherbrooke Street West, Montreal, Quebec H3A 1E3, Canada; Web www.music.mcgill.ca/resources/mcgillRecords/tornado.html. Computer Music Journal. Т. 28, № 3. с. 89—91. doi:10.1162/comj.2004.28.3.89. ISSN 0148-9267. Процитовано 4 травня 2019.
  13. ↑ Flying in a Blue Dream - Joe Satriani | Credits. AllMusic (en-us) . Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 4 травня 2019.
  14. ↑ Sullivan, James (20 серпня 2006). He's rocking the world of neuroscience. Boston.com. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  15. ↑ Cooper, James Lees, (6 March 1907–9 April 1980), President and Publisher, The Globe and Mail, Toronto, 1963–74; Director, The Globe and Mail Ltd. Who Was Who. Oxford University Press. 1 грудня 2007. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 4 травня 2019.
  16. ↑ L’abandon de la conception imitative de la musique. Sonate, que me veux-tu ?. ENS Éditions. ISBN 9782847888317.
  17. ↑ Levitin, Daniel (31 грудня 2012). Amnesia and the Self That Remains When Memory Is Lost. The Atlantic (амер.). Архів оригіналу за 4 березня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Деніел_Джозеф_Левітін&oldid=36749227