Вікіпедія

День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження

Де́нь працівникі́в видавни́цтв, поліграфі́ї і книгорозповсю́дження — професійне свято України. Відзначається щорічно в останню суботу травня.

День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження
Країна  Україна
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2020)

Історія свята ред.

Свято встановлено в Україні «…враховуючи значний внесок працівників видавничо-поліграфічного комплексу у справу відродження духовності народу, розвиток науки, культури, освіти, всіх сфер життя суспільства…» згідно з Указом Президента України «Про День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження» від 25 травня 1999 року № 563/99.

Історія поліграфії в Україні ред.

Першою українською друкарнею можна вважати краківську друкарню Швайпольта Фіоля, в якій 1491 року з'явилися перші книги, надруковані кирилицею. Друкарня Фіоля видавала книги для України та суміжних країн, вона почала видання книг на кирилиці в тій формі, яку продовжили друкарні в Україні. Першу друкарню в Україні заснував у Львові Іван Федоров-Федорович. Вона діяла протягом 1573—1575 рр. А першою виданою на українських землях книгою став «Апостол» (1574), який історично започаткував розвиток друкарства в Україні.

Справжнім шедевром друкарського мистецтва стала Острозька Біблія, завершена 1581-го. Острог став також першим в Україні центром видання тогочасної публіцистики, яку пізніші дослідники назвали «полемічною літературою».

Одним з осередків книгодрукування в Україні була Печерська Лавра. Заснована 1616, Київська лаврська друкарня працювала три сторіччя. Крім друкарень кириличного шрифту, в Україні працювали і латинсько-польські: першою була невелика друкарня у Львові, що діяла впродовж 1592—1602 р.

Фахівці для видавничої справи, поліграфії та книгорозповсюдження ред.

Всього в Україні в 1574 - 1648 рр.. діяло 25 друкарень. Головними центрами видавничої діяльності були великі торговельні міста - Київ, Львів, Острог: тут були не лише кадри ремісників, книжників, редакторів, але й можливості ширшого збуту. При великих друкарнях були свої книгарні. Продажем книжок займалися також працівники друкарень, купці і крамарі, які розповсюджували книги разом з іншими товарами. Був в Україні і негативний досвід руйнації книговидання, починаючи з 1720 р., коли Петро І заборонив своїм указом книговидання українською мовою. Українське книговидання часами трохи жевріло, але не помирало. Навіть у складний період між першою і другою світовими війнами існувало близько 50 українських видавництв.

Видавнича справа та друковане слово ред.

В даний час перед українською книгою і тими, хто займається її розповсюдженням, постала інша проблема - ринкові відносини.

Готує фахівців для видавничої справи, поліграфії та книгорозповсюдження. Випускники працюють у видавництвах, друкарнях, редакціях періодичних видань, на радіо і телебаченні, в рекламних організаціях, на підприємствах з виготовлення поліграфічних матеріалів та поліграфічного машинобудування, в організаціях мережі книгорозповсюдження.

Видавнича справа та друковане слово – один із визначальних факторів формування національної свідомості українців. Вона сприяє подальшій розбудові української державності, відродженню духовності, культурних традицій, досягненню європейських соціальних, економічних та культурних стандартів в Україні.

Джерела ред.

Див. також ред.

  Це незавершена стаття про свято або пам'ятний день.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття з видавничої справи.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=День_працівників_видавництв,_поліграфії_і_книгорозповсюдження&oldid=39707035