День незалежності Польщі
День незалежності Польщі (пол. Narodowe Święto Niepodległości, МФА: [narɔˈdɔve ˈɕfʲjɛ̃ntɔ ɲɛpɔdˈlɛɡwɔɕʨ̑i]) — національне свято Польщі, яке щорічно відзначають 11 листопада на честь проголошення незалежності держави від Російської, Німецької та Австро-Угорської імперій 1918 року.
| День незалежності Польщі | |
|---|---|
 Національне свято незалежності (2012), Варшава, площа Маршала Юзефа Пілсудського | |
| Ким святкується |
 Польща |
| Засновано | 1937 |
| Дата | 11 листопада |
 День незалежності Польщі у Вікісховищі | |
Свято припадає на день завершення Першої світової війни (11 листопада 1918 року).
Історія ред.
11 листопада 1918 року головою держави став маршал Польщі Юзеф Пілсудський і було сформовано перший демократичний уряд Польщі.
У вересні 1939 року, на початку Другої світової війни, Польська республіка зазнала поділу між нацистською Німеччиною (початок окупації — 1 вересня) та СРСР (початок окупації — 17 вересня). Після закінчення війни День незалежності офіційно не відзначався до 1989 року, коли у Польщі відбулися перші демократичні вибори.
День незалежності — загальнодержавний вихідний день, який супроводжується підняттям прапорів, виступом президента країни, військовим парадом в центрі Варшави.
Марші ред.
Починаючи з 2008 року, щороку 11 листопада у Варшаві відбувається «Марш незалежності» з ініціативи націоналістичних асоціацій, таких як «Національно-радикальний табір» і «Польська молодь». У 2010 році на марші налічувалося близько 3 000 осіб, у 2011 році — більш як 20,000 (згідно зі статистикою поліції). У 2013 організатори стверджували, що кількість учасників досягла 100,000.[1] Серед учасників маршу — ветерани війни, політики, професійні спортсмени, вчені, академіки та навіть католицьке духовенство.[2]
2018 року ред.
Перед цим у середу 7 листопада голова Варшави Ганна Гронкевич-Вальц заборонила проводити марш націоналістів «через погрози насилля й розпалювання ненависті»[3], мотивуючи це тим, що «Варшава вже досить настраждалася від агресивного націоналізму». У відповідь на це рішення президент Анджей Дуда і прем'єр-міністр Матеуш Моравецький виступили з ініціативою провести загальнонаціональний марш, запросивши всіх охочих. Акція отримала назву «Біло-червоний марш» з огляду на кольори польського стяга. Після цього Варшавський окружний суд скасував рішення мера.
Даний марш зібрав майже двісті тисяч осіб, із яких близько кілька десятків тисяч — праві. За оцінками журналістів, то була найбільша хода правих у Європі. Головними гаслами були: «Бог, Честь, Вітчизна[pl]», «Честь і слава героям», «Ісус — король Польщі». За даними націоналістичної організації «Всепольська молодь», мали місце два марші: перший — президентський, відділений конвоєм військової поліції, де взяли участь близько п'яти тисяч осіб, і другий — власне народний, що зібрав понад двісті п'ятдесят тисяч осіб[4][5].
Примітки ред.
- ↑ Historia Marszu Niepodleglości [Архівовано 11 листопада 2014 у Wayback Machine.](пол.)
- ↑ Independence March: Support committee. Архів оригіналу за 18 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2014.
- ↑ Nałęcz, oprac. Magdalena (7 листопада 2018). Marsz Niepodległości zakazany w Warszawie. Politycy i komentatorzy ostro się spierają. "Skandaliczna decyzja". wiadomosci.wp.pl (pl-PL) . Процитовано 13 листопада 2018.
- ↑ Polska, Wirtualna. Wirtualna Polska - Wszystko co ważne - www.wp.pl. www.wp.pl (пол.). Процитовано 13 листопада 2018.
- ↑ Winogrodzki, oprac. Krystian (11 листопада 2018). Młodzież Wszechpolska spaliła flagę UE. "Precz z Unią Europejską!". wiadomosci.wp.pl (pl-PL) . Процитовано 13 листопада 2018.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття про свято або пам'ятний день. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Польщу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |