Відкрити головне меню

Денніс Вейн Джонсон (англ. Dennis Wayne Johnson, 18 вересня 1954, Лос-Анджелес22 лютого 2007, Остін) — американський професіональний баскетболіст, що грав на позиції захисника за декілька команд НБА, зокрема за «Бостон Селтікс», яка навіки закріпила за ним ігровий №3. Триразовий чемпіон НБА. Згодом — баскетбольний тренер.

2010 року введений до Баскетбольної Зали слави (як гравець).[1]

Зміст

Ігрова кар'єраРедагувати

Ранні рокиРедагувати

На університетському рівні грав за команду Гарбор Коледж (1972–1975) та Пеппердін (1975–1976).[2] Ще після школи не вважався талановитим гравцем та у всіх командах отримував малу кількість ігрового часу.[2] Однак уже в другому коледжі демонстрував солідні цифри у 15,7 очок за гру.[3]

СіетлРедагувати

1976 року був обраний у другому раунді драфту НБА під загальним 29-м номером командою «Сіетл Суперсонікс». Професійну кар'єру розпочав 1976 року виступами за тих же «Сіетл Суперсонікс», захищав кольори команди із Сіетла протягом наступних 4 сезонів. У своєму дебютному сезоні набирав 9,2 очка за гру, будучи резервним гравцем Сліка Воттса та Фреда Брауна.[3] Команда здобула лише 40 перемог у сезоні, через що головний тренер Білл Расселл був змушений подати у відставку. Наступного сезону команда програла 17 матчів з перших 22, після чого був звільнений головний тренер Боб Гопкінс. Наступний головним тренером «Сіетла» став Ленні Вілкенс, який відразу ж зробив Джонсона гравцем стартової п'ятірки.[2] Саме в цей період гравець отримав прізвисько «Ді Джей» від оголошувача на арені, для того, щоб відрізняти всіх Джонсонів у команді (інші гравці Джон Джонсон та Вінні Джонсон отримали відповідно прізвиська «Джей Джей» та «Ві Джей»).

Наступного сезону допоміг команді здобути 47 перемог у сезоні та пробитися до плей-оф. У першому раунді плей-оф «Сіетл» переміг «Лос-Анджелес Лейкерс», у другому — «Портленд Трейл-Блейзерс», а у фіналі Західної конференції — «Денвер Наггетс». У фіналі НБА «Сіетл» зустрівся з «Вашингтон Буллетс» та вів у рахунку 3—2. У третьому матчі Джонсон зробив 7 блок-шотів, що стало рекордом НБА серед захисників.[4] Серія дійшла до сьомого матчу, де перемогу святкував «Вашингтон», а сам Джонсон провалив матч, не влучивши жодного разу зі своїх 14-и спроб.[5]

Наступного року «Сіетл» знову зустрівся з «Вашингтоном» у фіналі й цього разу виграв у серії з п'яти матчів. А нагороду Найціннішого гравця Фіналу НБА отримав саме Джонсон.[2]

Наступного сезону Джонсон вдруге зіграв на матчі всіх зірок НБА та дійшов з командою до фіналу Західної конференції.[3] Там сильнішими виявилися «Лос-Анджелес Лейкерс» з такими зірками у складі як Джамал Вілкс, Меджик Джонсон та Карім Абдул-Джаббар.

ФініксРедагувати

З 1980 по 1983 рік також грав у складі «Фінікс Санз», куди був обміняний на Пола Вестфала та драфт-піки. Під час перебування у Фініксі двічі виступав на матчах всіх зірок та був першою атакувальною опцією у «Санз».[3]

БостонРедагувати

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Бостон Селтікс», до складу якої він приєднався 1983 року і за яку відіграв 7 сезонів. Він приєднався до найкращої передньої лінії в лізі, яку уособлювали Ларрі Берд, Роберт Періш та Кевін Макгейл.[6] Граючи раніше на позиції атакуючого захисника, в Бостоні Джонсон змінив амплуа на розігруючого захисника.[7] 1984 року допоміг команді стати чемпіоном НБА, вдало зігравши у фіналі проти Меджика Джонсона,[7] коли «Селтікс» виграли 4—3 у «Лейкерс».

Наступного сезону ці ж команди знову зустрілись у фіналі. Проте цього разу перемогу святкували «Лейкерс».

У сезоні 1985—1986 «Бостон» знову демонстрував впевнену гру, дійшовши до фіналу НБА. Там «Селтікс» зустрілись з «Х'юстоном», лідерами якого були «Вежі-близнюки» Ральф Семпсон та Хакім Оладжувон. «Бостон», якого повів найцінніший гравець фіналу Ларрі Берд, виграв серію, яка склалась з шести матчів.[8]

Наступного сезону у плей-оф «Бостон» зіткнувся з великим опором «Мілуокі Бакс» у півфіналі Східної конференції. Врешті, пройшовши до фіналу конференції, «Селтікс» перемогли амбітних «Детройт Пістонс». Серія супроводжувалась напруженими матчами та боротьбою Білла Леймбіра з Бердом і Перішем,[9] а також Денніса Родмана з Джонсоном.[7] У фіналі НБА «Бостон» вчергове зустрівся з «Лейкерс» та програв серію 2—4.[10]

Наступні три сезони були розчаровуючими для команди. Старіюча команда ледве пробивалася до плей-оф, де вилітала в першому ж раунді. Індивідуальна статистика Джонсона погіршувалась разом з командною. Після сезону 1989—1990 гравець завершив кар'єру.[11]

Статистика виступів в НБАРедагувати

Скорочення
  GP Ігор провів   GS  Ігор у стартовій п'ятірці  MPG  Хвилин за гру
 FG%  Відсоток влучень з гри  3P%  Відсоток триочкових  FT%  Відсоток штрафних кидків
 RPG  Підбирань за гру  APG  Результативних передач за гру  SPG  Перехоплень за гру
 BPG  Блокшотів за гру  PPG  Очок за гру  Жирний  Особистий рекорд
Позначає сезон, в якому Денніс Джонсон ставав чемпіоном НБА

Регулярний сезонРедагувати

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1976–77 «Сіетл Суперсонікс» 81 20.6 .504 .624 3.7 1.5 1.5 0.7 9.2
1977–78 «Сіетл Суперсонікс» 81 27.3 .417 .732 3.6 2.8 1.5 0.6 12.7
1978–79 «Сіетл Суперсонікс» 80 34.0 .434 .781 4.7 3.5 1.3 1.2 15.9
1979–80 «Сіетл Суперсонікс» 81 36.3 .422 .207 .780 5.1 4.1 1.8 1.0 19.0
1980–81 «Фінікс Санз» 79 33.1 .436 .216 .820 4.6 3.7 1.7 0.8 18.8
1981–82 «Фінікс Санз» 80 77 36.7 .470 .190 .806 5.1 4.6 1.3 0.7 19.5
1982–83 «Фінікс Санз» 77 74 33.1 .462 .161 .791 4.4 5.0 1.3 0.5 14.2
1983–84 «Бостон Селтікс» 80 78 33.3 .437 .125 .852 3.5 4.2 1.2 0.7 13.2
1984–85 «Бостон Селтікс» 80 77 37.2 .462 .269 .853 4.0 6.8 1.2 0.5 15.7
1985–86 «Бостон Селтікс» 78 78 35.0 .455 .143 .818 3.4 5.8 1.4 0.4 15.6
1986–87 «Бостон Селтікс» 79 78 37.1 .444 .113 .833 3.3 7.5 1.1 0.5 13.4
1987–88 «Бостон Селтікс» 77 74 34.7 .438 .261 .856 3.1 7.8 1.2 0.4 12.6
1988–89 «Бостон Селтікс» 72 72 32.1 .434 .140 .821 2.6 6.6 1.3 0.3 10.0
1989–90 «Бостон Селтікс» 75 65 27.1 .434 .042 .843 2.7 6.5 1.1 0.2 7.1
Усього за кар'єру 1,100 673 32.7 .445 .172 .797 3.9 5.0 1.3 0.6 14.1
В іграх усіх зірок 5 0 19.6 .541 .864 3.6 1.8 1.0 0.8 11.8

Плей-офРедагувати

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1978 «Сіетл Суперсонікс» 22 37.6 .412 .704 4.6 3.3 1.0 1.0 16.1
1979 «Сіетл Суперсонікс» 17 40.1 .450 .771 6.1 4.1 1.6 1.5 20.9
1980 «Сіетл Суперсонікс» 15 38.8 .410 .333 .839 4.3 3.8 1.8 0.7 17.1
1981 «Фінікс Санз» 7 38.1 .473 .200 .762 4.7 2.9 1.3 1.3 19.6
1982 «Фінікс Санз» 7 38.7 .477 .000 .769 4.4 4.6 2.1 0.6 22.3
1983 «Фінікс Санз» 3 36.0 .458 .000 .833 7.7 5.7 1.7 0.7 18.0
1984 «Бостон Селтікс» 22 36.7 .404 .429 .867 3.6 4.4 1.1 0.3 16.6
1985 «Бостон Селтікс» 21 21 40.4 .445 .000 .860 4.0 7.3 1.5 0.4 17.3
1986 «Бостон Селтікс» 18 18 39.7 .445 .375 .798 4.2 5.9 2.2 0.3 16.2
1987 «Бостон Селтікс» 23 23 41.9 .465 .115 .850 4.0 8.9 0.7 0.3 18.9
1988 «Бостон Селтікс» 17 17 41.3 .433 .375 .796 4.5 8.2 1.4 0.5 15.9
1989 «Бостон Селтікс» 3 1 19.7 .267 1.3 3.0 1.0 0.0 2.7
1990 «Бостон Селтікс» 5 5 32.4 .484 .333 1.000 2.8 5.6 0.4 0.4 13.8
Усього за кар'єру 180 85 38.9 .439 .239 .802 4.3 5.6 1.4 0.6 17.3

Тренерська роботаРедагувати

Після завершення ігрової кар'єри став скаутом «Бостон Селтікс».[2]

З 1993 по 1997 рік працював асистентом головного тренера «Бостона».[12]

1999 року став головним тренером команди «Ла-Кросс Бобкетс», в якій пропрацював до 2000 року.

Протягом 2003 року очолював тренерський штаб команди «Лос-Анджелес Кліпперс».

Протягом 2004—2005 років очолював тренерський штаб команди «Флорида Флейм».

Останнім місцем тренерської роботи була команда «Остін Торос», головним тренером якої Денніс Джонсон був з 2005 по 2007 рік.

Тренерська статистикаРедагувати

Легенда
Регулярний сезон G Ігор проведено W Ігор виграно L Ігор програно W–L % % перемог
Плей-оф PG Ігор плей-оф проведено PW Ігор плей-оф виграно PL Ігор плей-оф програно PW–L % % перемог у плей-оф
Команда Сезон G W L W–L% Місце PG PW PL PW–L% Результат
«Лос-Анджелес Кліпперс» 2002–03 24 8 16 .333 7-е в Тихоокеанському не вийшли до плей-оф
Усього 24 8 16 .333

Особисте життяРедагувати

Джонсон був у шлюбі з дружиною Донною 31 рік. У подружжя було троє дітей: Двейн, Деніз та Деніел.[13]

20 жовтня 1997 року був арештований через погрози ножем дружині та 17-річному сину.[14] Згодом дружина відкликала заяву і обвинувачення були зняті.[15]

22 лютого 2007 року під час тренування команди «Остін Торос» у Джонсона стався серцевий напад.[12] Незважаючи на термінову госпіталізацію, лікарі не змогли його врятувати і він помер.

ПриміткиРедагувати

  1. The Naismith Memorial Basketball Hall of Fame - News - Naismith Memorial Basketball Hall of Fame Announces Class of 2010. 2010-04-09. Процитовано 2018-12-04. 
  2. а б в г д NBA.com: Dennis Johnson Bio. www.nba.com. Процитовано 2018-12-04. 
  3. а б в г Dennis Johnson Stats | Basketball-Reference.com. Basketball-Reference.com (en). Процитовано 2018-12-04. 
  4. USATODAY.com - NBA Finals records. usatoday30.usatoday.com. Процитовано 2018-12-04. 
  5. Shouler: DJ deserving of praise. ESPN.com (en). 2007-02-23. Процитовано 2018-12-04. 
  6. NBA.com: Larry Bird Bio. www.nba.com. Процитовано 2018-12-04. 
  7. а б в The Sports Guy: RIP, DJ - ESPN Page 2. www.espn.com. Процитовано 2018-12-04. 
  8. Boston Celtics Franchise Index | Basketball-Reference.com. Basketball-Reference.com (en). Процитовано 2018-12-04. 
  9. NBA.com: Bill Laimbeer Bio. www.nba.com. Процитовано 2018-12-04. 
  10. NBA.com: Magic Johnson Bio. www.nba.com. Процитовано 2018-12-04. 
  11. SPORTS PEOPLE: PRO BASKETBALL; Johnson Not Offered Contract by Celtics (en). Процитовано 2018-12-04. 
  12. а б Goldstein, Richard. Dennis Johnson, 52, N.B.A. Defensive Wizard, Dies (en). Процитовано 2018-12-04. 
  13. Celtics pay tribute to Johnson, honor him with win. ESPN.com (en). 2007-03-01. Процитовано 2018-12-04. 
  14. Press, The Associated. PLUS: PRO BASKETBALL; Dennis Johnson Is Arrested (en). Процитовано 2018-12-04. 
  15. May, Peter (January 9, 1998). "Charges Dropped Against Johnson". Boston Globe. p. E.3.

ПосиланняРедагувати