Відкрити головне меню

Йо́сип Васи́льович Демчук (псевдо «Стріла», «Луговий», «Яструб»; 1923, Петриків, сучасний Тернопільський район — 22 жовтня 1952, катівня НКВД) — український військовик, вояк Української Повстанської Армії, надрайоновий провідник Вінницької округи ОУН в 19491951 роках.

Йосип Демчук
надрайоновий провідник
Демчук Йосип Васильович.jpg
Загальна інформація
Народження 1923(1923)
Петриків
Смерть 22 жовтня 1952(1952-10-22)
Вінниця, катівня НКВД
Псевдо «Стріла», «Луговий»
Військова служба
Роки служби 1941—1952
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
Командування
помічник Кам'янець-Подільського окружного референта СБ (1945—1946)
Вінницька округа ОУН (1949—1951)
Нагороди та відзнаки
Бронзовий Хрест Заслуги
Медаль «За боротьбу в особливо важких умовах»

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився Йосип Демчук у 1923-му році в селі Петриків Тернопільського району.

Входив до складу «Просвіти», з 1940 року — член ОУН.

Липнем 1941 року закінчує підстаршинські курси ОУН в Поморянах (Львівська область), наприкінці 1941 заарештований Гестапо.

1942 року переходить в підпілля. З липня того ж року — провідник молодіжної мережі ОУН Микулинецького району.

Протягом 1942—1943 років — працівник референтури СБ Тернопільського обласного проводу ОУН.

У 1943—1944 роках — референт СБ Гримайлівського районного проводу ОУН та Тернопільського повітового проводу.

Цілком вірогідним є твердження, що він був у сотні «Сірі Вовки» — під псевдом «Стріла» — як стрілець та вістун.

Протягом 1944—1945 року перебував в охороні Кам'янець-Подільського обласного провідника ОУН Зенона Голуб'яка — «Бориса».

Близько весни 1945 року приступив до виконання обов'язків помічника Кам'янець-Подільського окружного референта СБ.

Серпнем 1946 року очолив Дунаївецький провід — до грудня 1948 — входили в підпорядкування Дунаївецький, Миньковецький, Новоушицький райони Кам'янець-Подільської та частина Вінницької області[1]. В тому часі працював тісно з Хомою Мартюком — «Алкідом».

З грудня 1948 року займався розбудовою підпілля на Вінничині як надрайоновий провідник.

Протягом 1949—1951 років займався розбудовою структури надрайонної Вінницької округи ОУН.

8 лютого 1951 року схоплений чекістами у Вінниці на вулиці Лєніна. При обшуку у нього знайшли пістолет ТТ із двома запасними обоймами, гранату та згорток з отрутою.

 
Медаль УПА «За боротьбу в особливо важких умовах»

Після 10 днів допитів з тортурами назвав своє імя та прізвище.

З 8 лютого 1951 року до 18 червня 1952 року Йосип Демчук пережив близько ста допитів, які проводили у Вінниці, потім в Києві, врешті знов у Вінниці. 18 червня 1952 року почався завершальний допит[2].

22 вересня 1952 року військовий трибунал Прикарпатського військового округу засудив Йосипа Демчука — «Лугового» до розстрілу.

22 жовтня 1952 помер від катувань.

В незалежній Україні не реабілітований.

НагородиРедагувати

  • 2 вересня 1947 року за працю в підпіллі був відзначений Бронзовим Хрестом Заслуги,
  • 30 вересня 1948 — медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах».

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН–УПА НА ДУНАЄВЕЧЧИНІ (1941—1952 рр.). Архів оригіналу за 18 жовтень 2016. Процитовано 15 жовтень 2016. 
  2. Савка Богдан Михайлович Останні на полі слави

ПосиланняРедагувати