Демченко Всеволод Якович
Де́мченко Все́волод Я́кович (1 [13] березня 1875 — 7 вересня 1933, Логастрело, Італія) — інженер та підприємець, громадський діяч, син Якова Демченка.
| Демченко Всеволод Якович | |
 | |
| Народження: |
1 березня 1875 Київська губернія, Російська імперія |
|---|---|
| Смерть: |
20 вересня 1933 (58 років) Італія |
| Освіта: | Петербурзький державний університет шляхів сполучення |
БіографіяРедагувати
Народився в дворянській родині. Закінчив гімназію в Києві, вищу інженерну освіту здобув у інженерному інституті Олександра I. Брав участь у роботах над спорудженням Полтавсько-Київської залізниці, у подальшому перейшов до роботи по реконструкції київських вулиць. Невдовзі Київська міська дума офіційно доручила йому роботи з замощення вулиць міста, пізніше він очолив комісію, що займалась благоустроєм вулиць[1].
Робота на цій посаді принесла Всеволоду Демченку гроші і відомість — як позитивну, так і негативну. Швидке збагачення самого Демченка викликало у деяких киян підозру в його особистій зацікавленості з будівництва та ремонту. Скандальну відомість набув інцидент, коли гласний міської думи Микола Добринін публічно кинув на адресу Демченка: «Приїхав до Києву голоштаном, а з мостових набудував собі садибу!»[2]. У відповідь Всеволод Демченко викликав Добриніна на дуель. Від дуелі Добринін відмовився, а суд зобов'язав його вибачитися перед Всеволодом Демченком, визнавши звинувачення бездоказовим.
Деякі з мостових, перебудовані за проектом Всеволода Демченка, збереглися досі (наприклад вул. Архітектора Городецького)[джерело?]. Всеволод Демченко брав участь у громадському житті Києва, обирався гласним міської думи. Як і його батько, він проголошував себе монархістом та захисником єдності Російської імперії. Як член київського клубу російських націоналістів Всеволод Демченко був обраний депутатом IV Державної думи Російської імперії (1912–1917).
Після революціїРедагувати
У 1917 році Всеволод Демченко займав пост волостного комісара Тимчасового уряду, висловлювався за суттєвє коригування політичної лінії російських націоналістів, відповідно до нових умов. Під час першого зайняття Києва більшовиками був жорстоко побитий у своєму будинку та ледь уник розстрілу. За часів Української Держави працював в адміністрації гетьмана Скоропадського[3]. Після встановлення Радянської влади емігрував з країни. Помер 7 вересня 1933 року в Логастрело в Італії.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Федоровская Ольга. Дорожный бизнес инженера Демченко // Портал недвижимости «100 m2». — 2009. — 25 июля. (рос.)
- ↑ Кальницкий М. Б. Миллионер с мостовой // Контракты. — 2006. — № 23. — июнь.
- ↑ Ивашко Юлия. Доходный дом инженера Демченко Архівовано 13 травень 2013 у Wayback Machine. // Недвижимость Киева (рос.)
ДжерелаРедагувати
- Демченко Всеволод Яковлевич / Государственная дума Российской империи: 1906—1917. — М.: РОССПЭН, 2008. (рос.)
- Любченко В. Б.. Демченко Всеволод Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 332. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Любченко В. Б.. Демченко Всеволод Якович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — 10 000 прим. — ISBN 944-02-3354-X.
- Демченко Всеволод Яковлевич / Биография на сайте «Хронос». (рос.)
- Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997 в 6 томах. Том 2: Г-З. — М.: Пашков дом, 1999. — С. 342. (рос.)
- Vsevolod Jakovlevič Demčenko / Словарь русской эмиграции в Италии. (італ.)