Відкрити головне меню

Іван Іванович Демидов (нар. 23 липня 1963, Сизрань, Куйбишевська область, Російська РСФР) — російський політичний і громадський діяч, в минулому телеведучий, продюсер і медіаменеджер. Голова президії Фонду розвитку сучасного мистецтва. Член Громадської ради при Міністерстві культури Російської Федерації (з 2016 року)[1]. Член Академії Російського телебачення (з 2000 року).

Демидов Іван Іванович
Ivan Demidov 2.jpg
Народився 23 липня 1963(1963-07-23) (55 років)
Сизрань, Куйбишевська область, Російська РФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність режисер, продюсер, ведучий, політик, телеведучий, телепродюсер
Alma mater Pyatigorsk State University[d]
Володіє мовами російська
Роки активності 1987 — тепер. час
Партія Єдина Росія
IMDb nm0218471

Внесений до «чистилища» бази «Миротворець»[2].

Зміст

Походження та навчанняРедагувати

Іван Демидов народився 23 липня 1963 року в Сизрані Куйбишевської області в родині заступника міністра зв'язку Івана Семеновича Демидова і педагога Галини Едуардівни Демидової[3].

У 1980 році закінчив середню школу № 16 у Куйбишеві. З 1981 по 1983 року проходив військову службу в 7-ї гвардійській повітряно-десантній дивізії ВДВ СРСР на території Литовської РСР (військове звання — сержант).

У 1995 році заочно закінчив П'ятигорський державний лінгвістичний університет за спеціальністю російська мова та література.

Робота на телебаченніРедагувати

З 1983 по 1987 роки Іван Демидов працював освітлювач цеху позастудійного освітлення ТТЦ Держтелерадіо.

У 1987 році був призначений на посаду адміністратора Головної редакції програм для молоді (Молодіжної редакції Центрального телебачення Держтелерадіо). Він брав участь у виробництві програм «Що? Де? Коли?»[4], «Світ і молодь»[5], «Від усієї душі» та «А ну-ка, дівчата». У тому ж році став адміністратором нової програми під назвою «Погляд», яка багато в чому змінила як радянське телебачення, так і атмосферу в країні. Через півроку після першого випуску програми Демидов стає асистентом режисера, а ще через півроку — повноправним режисером програми[6]. Коли на другий рік існування програми «Погляд» в її рамках придумувався формат «ток-шоу», Демидов брав безпосередню участь у його створенні. Крім того, йому належить поняття «ток-шоу» в тому вигляді, в якому воно прижилося[7].

У 1989 році на деякий час Іван Демидов виїздив за кордон. Як режисер по освітленню працював на XIII Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Пхеньяні (КНДР).

У 1990 році став одним із засновників телекомпанії ВІD, був членом Ради директорів і акціонером телекомпанії. Взимку 1991 року Іван Демидов стає автором і ведучим програми «МузОбоз», яка виходила кілька років на Першому каналі і здобула велику популярність як в середовищі шоу-бізнесу, так і серед простого населення. Не менш примітним був імідж ведучого Демидова з незмінними чорними окулярами, які він носив на публіці до кінця десятиліття[8]. Вже через рік Демидов запустив «Майданчик Обозу», в рамках якої проходили як збірні, так і сольні концерти популярних артистів. Перший час даного роду заходи проходили в «Лужниках», а потім стали можливі виїзні «майданчики»[6].

У 1994 році Іван Демидов обіймає посаду директора телеканалу «ТВ-6 Москва» Московської незалежної мовної корпорації (МНВК)[9], а в 1995 році стає віце-президентом і заступником генерального директора МНВК. Під його керівництвом на каналі був запущений ряд оригінальних програм[10][11]: «Пост-музичні новини», «Акули пера», «Я сама», «Диск-канал», «Партійна зона», «Катастрофи тижня» та інші[12]. Працюючи на ТВ-6, Демидов продовжив практику виїзних гастролей, але вже за участі працівників каналу. Так, він організовував фестивалі молоді «6 днів ТВ-6» у Красноярську, Ханти-Мансійському автономному окрузі та інших регіонах[13].

У 1995 році Демидов заснував газету «МузОбоз», а в 1996 році — неформальну театральну премію «Чайка», яка спочатку була премією каналу ТВ-6, а потім зажила самостійним життям[14].

У 1996 році його програма «МузОбоз» переїхала на канал ТВ-6. У 1998 році місце ведучого програми Демидов поступився Отару Кушанашвілі і Лері Кудрявцевій, а в 2000 році Демидов прийняв рішення про припинення випуску програми. Також, в пізні роки ТВ-6 вів програми «ЦитаДень» і «Як жити по-православному»[15][16].

У 1997 році отримав премію Союзу журналістів Росії «Кращий менеджер телебачення»[17].

У 1998 році на ТВ-6 на честь 100-річчя МХАТу вийшов серіал «Чехов і Ко», продюсером якого був Іван Демидов (разом з Андрієм Разбашом)[18]. Для молодіжного каналу це було властиво, на що Демидов в інтерв'ю програмі «Погляд» сказав, що молодь повинна говорити про головне, і твори Чехова повинні належати наступному поколінню[19].

У 2000 році знявся у фільмі «Брат 2» в ролі камео (ведучого телепередачі «У світі людей», в якій брали участь головні герої фільму)[12].

У травні 2001 року, через зміну керівництва та зміни мовної політики каналу ТВ-6, Демидова звільняють за власним бажанням з посади заступника генерального директора МНВК[20][21]. Після уходу з ТВ-6, за власними словами, на деякий час зробив перерву в активній телевізійній кар'єрі[22].

У березні 2002 року брав участь в аукціоні на шосту метрову частоту, що звільнилася після ліквідації ТВ-6, з концепцією телекомпанії «Твій канал»[23], але програв команді Євгена Кисельова[24]. У 2003 році брав участь у реаліті-шоу «Останній герой-3: Залишитися в живих»[25][26].

З жовтня 2003 по серпень 2005 року був ведучим релігійної програми «Російський погляд» на «Третьому каналі»[27][28]. В одному з інтерв'ю того ж періоду Демидов назвав себе «активною православною людиною», заявляв, що прийняв хрещення в 33 роки[17].

У 2005 році заснував православний телеканал «Спас» разом з Олександром Батановим, який відразу ж став його генеральним директором[29]. У тому ж році Демидов відійшов від телебачення і поринув у політику. У листопаді 2005 року він увійшов до складу Координаційної ради «Молодої Гвардії Єдиної Росії» (МГЄР), де відповідав за ідеологію і політичну роботу[30]. 15 грудня 2006 року, на II з'їзді МГЄР знову був обраний до складу ради.

Державна службаРедагувати

У лютому 2008 року Іван Демидов був призначений начальником ідеологічного управління політичного департаменту партії «Єдина Росія»[31]. Пізніше в тому ж році перейшов на посаду начальника департаменту гуманітарної політики і громадських зв'язків Управління Президента РФ з внутрішньої політики.

15 травня 2009 по січень 2010 року був відповідальним секретарем Комісії з протидії фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії (голова Комісії — Сергій Наришкін). Потім з липня 2011 по липень 2014 року працював у Комісії з питань релігійних об'єднань при Уряді РФ[32][33].

З травня 2012 року по грудень 2013 року був заступником міністра культури РФ, курував кінематографію[34].

З січня 2014 року деякий час був генеральним директором державної автономної організації «Дирекція парку „Росія“»[35]. У жовтні 2015 року очолив Фонд розвитку сучасного мистецтва[36].

Громадська позиціяРедагувати

Іван Демидов свідомо порушив державний кордон України з метою проникнення до окупованого Росією Криму. У липні 2016 року він брав участь у пропагандистському форумі «Таврида-2016»[37]. Також він неодноразово, починаючи з березня 2014 року, виступав з антиукраїнськими виступами[38].

ФактиРедагувати

  • У 1992 році був включений Жириновським до складу «Тіньового кабінету» ЛДПР як «міністр без портфеля»[39].
  • У 1990-х роках неодноразово запрошували Івана Демидова до складу журі Вищої ліги КВНК. Тричі був членом журі фестивалю КВК «Голосящий Ківін» (1995—1997). Як член журі також запрошувався на ювілейні ігри КВН у 2006 та 2016 роках.
  • 23 травня 2014 року потрапив у ДТП на 38-му кілометрі Дмитровського шосе і був госпіталізований у важкому стані[40].

РодинаРедагувати

  • Старший брат — Анатолій Іванович Демидов — медіаменеджер, до вересня 2011 року обіймав посаду генерального директора телеканалу «Amazing Live»[41].
  • Племінник — Дмитро Анатолійович Демидов — телевізійний режисер[42].
  • Колишня дружина — Олена Леонтіївна Демидова, працювала продюсером «Партійної зони»[43][44] та «Акул пера»[45] на каналі ТВ-6[46].
    • дочка Анастасія[47]

ПриміткиРедагувати

  1. Общественный совет при Министерстве культуры Российской Федерации
  2. Демидов Иван Иванович / Демидов Іван Іванович / Demidov Ivan Ivanovich(рос.)
  3. Демидов Иван Иванович. Rusperson. 
  4. Иван Демидов: после автокатастрофы – на работу в Кремль?. Собеседник. 2015-08-03. 
  5. «МАМА» «ВЗГЛЯДА» О СВОИХ ЗАБЛУДШИХ ПРОТЕЖЕ. Новый Взгляд. 2017-11-24. 
  6. а б Фёдор Раззаков. Иван Демидов // Гибель советского ТВ
  7. Взгляд30 (2017-07-25). Демидов: Правильно писать "толк-шоу"?. Процитовано 2018-09-06. 
  8. Кукольный дом Ивана Ивановича Демидова. Искусство кино. 2000-10-01. 
  9. Дни рождения. Коммерсантъ. 1999-07-23. 
  10. Тоталитарный Минкульт // Новости культуры и искусства России и мира — МК
  11. «Русский взгляд» Ивана Демидова. Учительская газета. 2004-09-21. 
  12. а б Светлана Бодрова: «Мы просто этим жили. И были счастливы». ПЕРВОЕ ИНТЕРВЬЮ ВДОВЫ СЕРГЕЯ БОДРОВА — О ЛЮДЯХ, КОТОРЫХ МЫ ПОТЕРЯЛИ. И О ТЕЛЕВИДЕНИИ, КОТОРОЕ МЫ ПОТЕРЯЛИ. Colta.ru. 2017-11-02. 
  13. 6 ДНЕЙ ТВ 6 В СУРГУТЕ. Музыкальная правда. 1997-09-18. 
  14. Вручена театральная премия "Чайка". Коммерсантъ. 2007-12-26. 
  15. "СТАРАЮСЬ ИДТИ ЧЕСТНЫМ ПУТЕМ НЕОФИТА". Беседа с ведущим телевизионной программы "Русский взгляд" Иваном Демидовым. Россия в красках. 
  16. Воскресная служба Ивана Демидова. Московские новости. 2001-03-27. 
  17. а б Иван Демидов займется парком «Россия» стоимостью в 1 трлн рублей. Экс-замминистра культуры будет курировать самый амбициозный проект Подмосковья. Известия. 2013-11-28. 
  18. Андрей Разбаш: «Мы хотели нарастить культурный слой». Искусство кино. 1998-01. 
  19. Программа Взгляд (ОРТ, 2 октября 1997) 10 лет программе
  20. Киселев стал гендиректором ТВ-6. Delfi.lv. 2001-05-14. 
  21. Иван Демидов: "Особого зла, если подумать, ни на кого не держу". Daily Talking. 2005-04-15. 
  22. Могу назвать себя активным православным человеком. Наши современники. Православие и мир. 2005-02-09. 
  23. Новости. Хроника. СЭ: За «шестую кнопку» будут биться два спортивных канала. Спорт-Экспресс. Новости спорта: футбол, хоккей, теннис, баскетбол, биатлон — все виды спорта на о …
  24. На шестой кнопке будет вещать "Медиа-социум". NEWSru.com. 2002-03-27. 
  25. «Последний герой» Иван Демидов: «Во время игры я похудел на 13 килограммов. Рекорд установил Володька Пресняков — 18!». Факты и комментарии. 2003-03-28. 
  26. Иван Демидов: "Копал яму и все понял". Собеседник. 2003-02-05. Архів оригіналу за 2003-03-28. 
  27. «Я бы хотел сделать ровную палку, но пока не могу…» // Lenta.ru
  28. Иван Демидов: на пути в монастырь. Московский комсомолец. 2004-11-25. 
  29. Иван Демидов: «Спас». 15 июня 2005. Архів оригіналу за 2012-03-01. Процитовано 2011-03-06. 
  30. Молодежное движение МОЛОДАЯ ГВАРДИЯ ЕДИНОЙ РОССИИ. Молодежная политика, государственная власть, молодежные объединения. 2006-05-07. Процитовано 2018-09-09. 
  31. Экс-ведущего «Музобоза» назначили главным идеологом «Единой России». Аргументы и факты. 22 февраля 2008. Архів оригіналу за 2012-03-01. Процитовано 2010-08-13. 
  32. Комиссия по вопросам религиозных объединений на сайте Правительства РФ. 
  33. Илья Барабанов, Иван Сафронов, Максим Иванов (31.08.2012). Владислава Суркова бросили на религию. Коммерсант. 
  34. Интерфакс. Просьба Демидова об увольнении с должности замглавы Минкультуры удовлетворена — источник
  35. Иван Демидов назначен гендиректором парка "Россия". ria.ru. 2014-01-16. Процитовано 2014-05-23. 
  36. Коммерсантъ. Современному искусству пожертвовали деятеля
  37. Форум «Таврида»: художники и скульпторы получили гранты и преференции Подробности: https://regnum.ru/news/2160243.html Любое использование материалов допускается только при наличии гиперссылки на ИА REGNUM.(рос.)
  38. Референдум в Крыму: реакция российских звезд(рос.)
  39. Михаил Виноградов, Наталья Ратиани. Одинокий Вольфович. — Известия, 09.09.2002. — 161
  40. Иван Демидов попал в серьезное ДТП
  41. Демидов Анатолий Иванович. Сайт Media-Atlas.ru. Процитовано 2015-06-21. 
  42. Люди за кадром — Иван Демидов // Вокруг ТВ
  43. «ПАРТИЙНАЯ ЗОНА», ТВ-6 МОСКВА: ВЯЗКОЕ ПРОСТРАНСТВО ИЗ МУЗОНА, УЛЫБЧИВЫХ ФИЗИОНОМИЙ, ЗНАМЕНИТОСТЕЙ И ТАНЦУЛЕК Газета «Музыкальная правда»
  44. ВЕДУЩИХ «ПАРТИЙНОЙ ЗОНЫ» ХОТЯТ ПОСТРИЧЬ, ЛЕРЕ В НАПАРНИКИ ОТРЯДИТЬ ЛЕНЮ АГУТИНА, А МНЕ — КЛАВКУ ШИФФЕР Газета «Музыкальная правда»
  45. Уикэнд Газета «Музыкальная правда»
  46. ПРОДЮСЕР ДЕМИДОВА Газета «Музыкальная правда»
  47. Уикенд Газета «Музыкальная правда»

ЛітератураРедагувати

  • Додолев Е. «Взгляд» — битлы перестройки. — М.: Зебра Е, 2011. — 352 с. — ISBN 978-5-470001-72-6.
  • Додолев Е. Влад Листьев. Пристрастный реквием. — М.: Зебра Е, 2011. — 256 с. — ISBN 978-5-905629-27-3.
  • Додолев Е. The Взгляд. — М.: Алгоритм, 2013. — 256 с. — ISBN 978-5-4438-0344-9.
  • Додолев Е. Лиsтьев. Поле чудес в стране дураков. — М.: Рипол-классик, 2014. — 450 с. — ISBN 978-5-4438-0260-2.

ПосиланняРедагувати