Відкрити головне меню

Микола Тимофійович Дементьєв (рос. Николай Тимофеевич Дементьев; нар. 14 (27) липня 1915, Петроградпом. 5 червня 1994, Москва) — радянський футболіст і тренер. Нападник, зокрема «Динамо» (Ленінград), «Динамо» (Москва) і «Спартака» (Москва). Чемпіон СРСР 1940, 1952 і 1953. Володар Кубка СРСР 1946, 1947 і 1950. Заслужений майстер спорту СРСР (1947). Орден Трудового Червоного Прапора (1957). Брат футболіста Петра Дементьєва.

Ф
Микола Дементьєв
Особові дані
Повне ім'я Микола Тимофійович Дементьєв
Народження 14 (27) липня 1915(1915-07-27)
  Петроград
Смерть 5 червня 1994(1994-06-05) (78 років)
  Москва
Зріст 169 см
Вага 68 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція лівий напівсередній нападник
(інсайд)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1936 (о) (група «Б»)
1937—1939
1940—1945
1946—1954
«Спартак» (Ленінград)
«Динамо» (Ленінград)
«Динамо» (Москва)
«Спартак» (Москва)
1 (0)
54 (17)
32 (20)
186 (56)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1965 (2 група класу «А»)
1966 (2 група кл. «А», 2 підгрупа)
1967 (2 група кл. «А», 2 підгрупа)
1968 (2 група кл. «А», 2 підгрупа)
«Карпати» (Львів)
«Карпати» (Львів)
«Шинник» (Ярославль)
«Шинник» (Ярославль)
9
14
11
10
Звання, нагороди
Нагороди

Орден Трудового Червоного Прапора

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

ЖиттєписРедагувати

Кар'єра гравцяРедагувати

У футбол починав грати за команду ленінградської фабрики ім. С. Халтуріна (1929—1933). У 1934—1935 грав у «Динамо» (Ленінград); 1936 (весна) — «Динамо-клубна» (Леніград); 1936 (осінь) — «Спартак» (Ленінград).

Сезон 1937 почав у БЧА (Ленінград), потім повернувся до ленінградського «Динамо», що виступало в найвищій лізі.

У 1940 році перейшов до «Динамо» (Москва), де відразу ж у сезоні 1940 став чемпіоном СРСР, забивши за сезон 15 м'ячів. У воєнні роки залишався у складі московської команди, провів за неї сезон 1945, брав участь у турне «Динамо» по Великій Британії в 1945 році.

У 1946 році перейшов до «Спартака» (Москва), де провів решту кар'єри. У складі москвичів виграв чемпіонати Радянського Союзу 1952 і 1953, тричі здобув Кубок СРСР (1946, 1947 і 1950). Відзначився своїм футбольним довголіттям — останній сезон у складі «Спартака» (1954) провів у віці 39 років.

Лівий напівсередній нападник з гарною технікою. Віддавав точні й несподівані передачі, мав сильний удар, часто забивав з далекої відстані. Мав лише 36 розмір ноги, тому бив по м'ячу у певну точку, що надавало йому задану траєкторію.

Виступав за збірні Москви та РРСФР. Провів 8 неофіційних ігор за збірну СРСР (1952—1954).

Тренерська діяльністьРедагувати

У 1956—1959 роках працював тренером у ФШМ (Футбольна школа молоді, Москва), з літа 1959 до 1964 і з літа 1966 до літа 1967 — помічник тренера «Спартака» (Москва).

Головний тренер «Карпат» Львів (1965 — липень 1966) і «Шинника» Ярославль (вересень 1967 — серпень 1968). Тренер «Трудових Резервів» (Москва) у 1969—1974 роках, СК «Іскра» (Москва) — 1975—1976, СК «М'ясокомбінат» (Москва) — у 1978—1983 поках.

Титули та досягненняРедагувати

  • Чемпіон СРСР: 1940, 1952 і 1953
  • Володар кубка СРСР: 1946, 1947 і 1950
  • у списку 33 найкращих: 1938 — № 1, 1948 — № 3, 1950 — № 1 (офіційно укладені списки); 1939 — № 3, 1940 — № 1, 1940 — № 1, 1941 — № 1, 1942 — № 1, 1946 — № 3, 1947 — № 2, 1949 — № 2, 1952 — № 3, 1953 — № 3, 1954 — № 2 (неофіційна класифікація)

ДжерелаРедагувати