Відкрити головне меню

Дезідеріус Гампель (нім. Desiderius Hampel; 20 січня 1895, Сисак, Хорватія — 11 січня 1981, Грац, Австрія) — бригадефюрер СС, генерал-майор військ СС, командир 13-ї добровольчої гірськострілецької дивізії військ СС «Ханджар». Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста, Залізного хреста 1-го та 2-го класу, Хреста Військових заслуг з Мечами та Нагрудного знаку за поранення в сріблі.

Дезідеріус Гампель
нім. Desiderius Hampel
SS-Brigadeführer Collar Rank.svg Бригадефюрер СС
Загальна інформація
Народження 20 січня 1895(1895-01-20)
Сисак
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть 11 січня 1981(1981-01-11) (85 років)
Грац
Австрія Австрія
Національність німець
Університет Мюнхенський технічний університет
Військова служба
Роки служби 19311945
Приналежність Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ХорватіяНезалежна Держава Хорватія
Третій Рейх Третій Рейх
Вид ЗС Австро-УгорщинаЗбройні сили Австро-Угорщини (1914—1918)
УгорщинаЗбройні сили Угорщини (1937—1941)
ХорватіяХорватське домобранство (1941—1942)
Третій Рейх Третій Рейх (1942—1945)
Формування 4-й армійський корпус (Третій Рейх)
7-ма добровольча гірська дивізія СС «Принц Ойген»
Командування
13-та гірська дивізія СС «Ханджар»
Нагороди та відзнаки
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Дезідеріус Гампель народився 20 січня 1895 року в місті Сисак, Австро-Угорщина (нині Хорватія). Його батько був інспектором на Австрійській залізниці, родині часто доводилося подорожувати по Європі та мешкати в різних кутках Австро-Угорської Імперії. Завдяки цьому молодий Гампель оволодів декількома мовами. Після того, як Гампель закінчив початкову школу, він був відправлений у військове училище в Карловаці.

Перша світова війнаРедагувати

У жовтні 1914 року, після закінчення училища, Гампель проходив на службу в армію Австро-Угорщини у 16-й угорський піхотний полк, як кадет.

У квітні 1915 року командує взводом. В кінці року отримав звання лейтенанта і був відправлений на навчання в Брук-ан-дер-Лайту. Після закінчення очолив 4-ту роту свого полку. 1 травня 1917 року Дезідеріус Гампель підвищено до обер-лейтенанта. У вересні 1918 року був призначений заступником командира 36-го батальйону, який вів бойові дії в Сербії до кінця війни.[1]

Із закінченням війни Дезідеріус Гампель перебував у полоні, звідки втік тільки через рік, з Відня в Будапешт. Переїхав жити до Німеччини.

З 1925 по 1928 роки вивчав лісове господарство у Мюнхенському університеті. По закінченні і до грудня 1937 року працював у лісовій промисловості за фахом. У 1938 року вступає в Угорську армію, де до березня 1941 року служить у Будапешті.

Друга світоваРедагувати

У листопаді 1941 року командує охоронними частинами Ксаппеле. До кінця 1941 року переходить на службу в хорватські війська в чині майора (Bojnik). Служив у розвідувальному відділі штабу III армійського корпусу Домобрана, частини якого дислокувалися в Південній Боснії і Герцеговині (зі штаб-квартирою у місті Сараєво)

15 травня 1942 року переведений у війська СС (№ 468174) в чині штурмбанфюрера СС. Вже з 25 травня призначений командиром 3-го батальйону 13-го гірського єгерського полку СС 7-го добровольчої гірської дивізії СС «Принц Ойген». 11 червня 1943 року Гампель був призначений командиром польового запасного батальйону гірськострілецької дивізії СС «Принц Євген», тепер в його завдання входило ведення бойових дій, а підготовка поповнень і навчання кадрів для поповнення дивізії.

У грудні 1942 року «Принца Ойґен» перекинули в район міста Карловац для участі у антипартизанській операції «Вейсс-1» — по очищенню від партизанів Бихачского округу. У цій операції Гампель відзначився і 30 січня 1943 року був нагороджений шпангой до Залізного хреста 2-го класу. Потім Гампель взяв участь в боях з партизанами у районі Мостара (операція «Вейсс-2»). Пізніше дивізії було доручено здійснювати контроль над територією по лінії комунікацій СараєвоМостар.

З 28 вересня 1943 року призначений командиром 27-го гірського єгерського батальйону СС 13-ї гірської дивізії СС «Ханджар». У листопаді 1943 року табір в Нойгаммері, де йшло формування дивізії, відвідав з інспекційною поїздкою рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер. Йому було представлено кілька офіцерів — серед них був і Гампель. З 3 жовтня 1943 по 22 жовтня 1943 року Гампель також виконував обов'язки квартирмейстера дивізії. Гампель отримав чергове звання, 9 листопада 1943 року він став Оберштурмбанфюрер СС.

У кінці січня 1943 року дивізія повернулася на Балкани. З середини лютого 1944 року дивізію направили в Боснію, де їй належало забезпечувати безпеку комунікацій від загонів партизан Йосипа Броз Тіто. Дивізії була виділена оперативна зона, яка включала в себе Північно-Східну Боснію, Західну Сербію і Південний Срем. До цього часу Гампель отримав ще одну нагороду — «Хрест за військові заслуги 2-го класу з мечами» (30 січня 1944 року).

2 квітня 1944 року Гампель отримав звання штандартенфюрер СС. У тому ж місяці дивізія була передана в підпорядкування штабу 2-ї танкової армії, на чолі якої стояв генерал-полковник Лотар Рендулич, хорват за походженням, у минулому офіцер австро-угорської армії.

21 червня 1944 року командир 13-ї гірськострілецької дивізії військ СС «Ханджар» бригадефюрер СС, генерал-майор військ СС Карл Густав Зауберцвейґ пішов на підвищення. Звільнене місце командира дивізії зайняв штандартенфюрер СС Дізедеріус Гампель

У жовтні–листопаді 1944 року дивізія військ СС «Ханджар» була перекинута в Південну Угорщину, де в низині Дунаю її кинули проти радянських військ. Тут стало ясно, що якщо німецький контингент дивізії цілком придатний для використання, то мусульманський представляє незначну бойову цінність. У боях Гамплей поранений, його нагородили срібним знаком за поранення. 9 листопада 1944 року отримав звання оберфюрера СС.

Наприкінці 1944 року дивізія зазнала важких втрат і була зведена в бойову групу. 30 січня 1945 року Дізедеріус Гампель отримав звання Бригадефюрер СС та генерал-майора військ СС.

3 травня 1945 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

Дезідеріус Гампель пережив війну і помер 11 січня 1981 року в місті Грац, Австрія.

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile [The Bearers of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939–1945 — The Owners of the Highest Award of the Second World War of all Wehrmacht Branches] (German). Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6. 
  • Henschler, Henri; Fey, Willi (2003). Armor Battles of the Waffen-SS, 1943–45. Mechanicsburg, PA: Stackpole Books. ISBN 978-0-8117-2905-5. 
  • Kumm, Otto (1995). Prinz Eugen: The history of the 7. SS-Mountain Division "Prinz Eugen". Winnipeg: J.J. Fedorowicz. ISBN 978-0-921991-29-8. 
  • Lepre, George (1997). Himmler's Bosnian Division: The Waffen-SS Handschar Division 1943–1945. Schiffer Publishing. ISBN 0-7643-0134-9. 
  • Mitcham, Samuel W (2007). The German Defeat in the East, 1944–45. Mechanicsburg, PA: Stackpole Books. ISBN 978-0-8117-3371-7. 
  • Mitcham, Samuel W (2007). Retreat to the Reich : the German defeat in France, 1944. Mechanicsburg, PA: Stackpole Books. ISBN 978-0-8117-3384-7. 
  • Reynolds, Michael (1997). Steel Inferno: I SS Panzer Corps in Normandy. Spellmount. ISBN 1-873376-90-1.
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939–1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives] (German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. 
  • Schulz, Andreas; Zinke, Dieter (2008). Die Generale der Waffen-SS und der Polizei : [1933–1945] : die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang / 3 Lammerding – Plesch [Germany's Generals and Admirals – Part V: The Generals of the Waffen-SS and the Police 1933–1945]. Bissendorf: Biblio-Verlag. 
  • Von Seemen, Gerhard (1976). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 : die Ritterkreuzträger sämtlicher Wehrmachtteile, Brillanten-, Schwerter- und Eichenlaubträger in der Reihenfolge der Verleihung : Anhang mit Verleihungsbestimmungen und weiteren Angaben [The Knight's Cross Bearers 1939–1945 : The Knight's Cross Bearers of All the Armed Services, Diamonds, Swords and Oak Leaves Bearers in the Order of Presentation: Appendix with Further Information and Presentation Requirements] (German). Friedberg, Germany: Podzun-Verlag. ISBN 978-3-7909-0051-4.