Девід Оуен

британський політик

Девід Ентоні Лльовеллін Оуен (англ. David Anthony Llewellyn Owen; нар. 2 липня 1938(19380702), Плімптон, Девон, Англія) — британський політик, спочатку член Лейбористської партії, а потім один із засновників Соціал-демократичної партії. Міністр закордонних справ в уряді Джеймса Каллаган.

Девід Оуен
англ. David Owen
Official portrait of Lord Owen crop 2.jpg
Народився 2 липня 1938(1938-07-02)[1][2][…] (83 роки)
Плімптонd, City of Plymouthd, Девон, Англія, Велика Британія
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність політик, лікар
Alma mater Sidney Sussex Colleged, St Thomas's Hospital Medical Schoold, Bradfield Colleged і Кінгс-коледж
Знання мов англійська[4]
Посада тіньовий міністр з енергетики та зміни кліматуd, Shadow Foreign Secretaryd, Minister of State for Foreign Affairsd, Член Таємної ради Великої Британії[d], міністр закордонних справ Великої Британії, Член 50-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 49-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 48-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 48-го парламенту Сполученого Королівства[d], Член 47-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 46-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 45-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 44-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], член Палати лордів[d], Член 50-го парламенту Сполученого Королівства[d] і Член 50-го парламенту Сполученого Королівства[d]
Партія Лейбористська партія і Соціал-демократична партія
Батько John William Morris Owend[3]
Мати Mary Llewellynd[3]
У шлюбі з Deborah Schabertd
Діти Tristan Llewellyn Owend[3], Gareth Schabert Owend[3] і Lucy Mary Owend[3]

ЖиттєписРедагувати

Оуен вивчав медицину у Кембриджському університеті, працював лікарем. У 1960 році він став членом Лейбористської партії і Фабіанського товариства, у 1964 році невдало балотувався до Палати громад. Член парламенту з 1966 по 1992. З 1968 по 1970 він був парламентським заступником міністра військово-морського флоту. З 1970 по 1972 був молодшим спікером опозиції з питань оборони. Він пішов у відставку через опозицію Лейбористської партії британського членства в ЄЕС. Після повернення лейбористів до влади у 1974 році він став парламентським міністром у Міністерстві охорони здоров'я. Кілька місяців тому, він був призначений державним міністром у цьому міністерстві. У вересні 1976 він був призначений державним міністром закордонних справ і членом Таємної ради. У 1977 році, після несподіваної смерті Ентоні Кросленда, він став наймолодшим з часів Ентоні Ідена міністром закордонних справ.

На чолі зовнішньополітичного відомства Оуен брав участь у підготовці плану з врегулювання конфлікту у Родезії і заклав основу для угоди Lancaster House, яка була підписана його наступником, Пітером Карінгтоном. Також підтримував прагнення незалежності Намібії. Він написав книгу Human Rights, де аналізував права людини в Африці та СРСР. Оуен втратив посаду міністра після поразки Лейбористської партії на виборах у 1979 році.

У серпні 1992 року він став британським представником у Конференції ЄС з колишньої Югославії. У 1993 році він написав у співавторстві план Венса-Оуена (разом з колишнім держсекретарем США Сайрусом Венсом), що мав вирішити конфлікт у колишній Югославії, але план був відкинутий боснійцями. У 1994 році він був нагороджений королевою Єлизаветою II Орденом Лицаря Честі за свою діяльність на Балканах.

З 1997 року Оуен є канцлером Ліверпульського університету. Одружений, має двох синів і доньку.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати