Девід Гросс

Девід Джонатан Гросс (англ. David Jonathan Gross; нар. 19 лютого 1941, Вашингтон) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 2004 року «за відкриття асимптотичної свободи в теорії сильних взаємодій» (спільно з Френком Вільчеком і Девідом Політцером).

Девід Гросс
англ. David Jonathan Gross
Народився	19 лютого 1941(1941-02-19) (83 роки) Вашингтон, США
Країна	США
Діяльність	фізик, викладач університету, фізик-теоретик
Alma mater	Єврейський університет в Єрусалимі, Каліфорнійський університет в Берклі
Галузь	фізика, теорія струн
Заклад	Каліфорнійський університет в Санта-Барбарі, Гарвардський університет, Принстонський університет
Науковий ступінь	доктор філософії
Науковий керівник	Geoffrey Chewd
Відомі учні	Френк Вільчек Едвард Віттен
Аспіранти, докторанти	Rajesh Gopakumard Nadav Drukkerd Robert Eugene Ruddd Michael Jack Newmand Ulf Hans Danielssond Nikita Nekrasovd Vipul Periwald Едвард Віттен
Членство	Національна академія наук США Китайська академія наук Американська академія мистецтв і наук Індійська національна академія наук AAAS Американське фізичне товариство Американське філософське товариство
Відомий завдяки:	відкрив асимптотичну свободу, дослідник гетеритичні струни
Батько	Бертрам Майрон Гросс
Нагороди	медаль Дірака Міжнародного центру теоретичної фізики (1988) стипендія МакАртура (1987) премія Гарві (2000) Медаль Оскара Клейна (2000) High Energy and Particle Physics Prized (2003) Велика медаль Французької академії наук (2004) honorary doctorate of the University of Montpellierd почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі член Американського фізичного товариства Премія Сакураї (1986, 1986) honorary doctor of the Chinese Academy of Sciencesd (2016)
Автограф
Особ. сторінка	kitp.ucsb.edu/gross
Девід Гросс у Вікісховищі

Коротка біографія

Гросс з дружиною в Санта-Барбарі

Гросс навчався в Єврейському університеті в Єрусалимі (Ізраїль), де в 1962 році здобув ступінь магістра. У 1966 р. захистив дисертацію на ступінь доктора філософії за спеціальністю фізика (кандидата наук) в Каліфорнійському університеті в Берклі. До 1997 р. був молодшим науковим співробітником в Гарвардському університеті і професором у Принстонському університеті. У 1987 р. отримав грант фонду Мак-Артурів і в 1988 році медаль імені Дірака. У наш час^[коли?] займає професуру імені Фредеріка Глюка з теоретичної фізики в Інституті теоретичної фізики імені Кавлі Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі.

У 1973-му спільно зі своїм першим аспірантом Френком Вільчеком виявив асимптотичну свободу, згідно з якою сильна взаємодія між кварками слабшає зі зменшенням відстані між ними. У випадку дуже близького розташування кварків вони ведуть себе як вільні частинки. Ця теорія (також незалежно відкрита Девідом Політцером) стала важливим кроком на шляху розвитку квантової хромодинаміки. Крім того Гросс, спільно з Джеффрі Гарві, Емілем Мартінеком і Раяном Ромом, розвинув гетеритичну теорію струн. Четвірку вчених жартівливо називають Принстонським струнним квартетом.

У 2000 році Гросс отримав премію Харві (Хайфа) з фізики. А в 2004 році — Нобелівську.

Див. також

• Бертрам Гросс — батько Девіда Гросса

Посилання

• Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 1 грудня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
• Сторінка Девіда Гросса на сайті Інституту теоретичної фізики Кавлі (англ.)
• Д. Дж. Гросс. «Відкриття асимптотичної свободи і поява КХД». Нобелівська лекція [Архівовано 23 листопада 2011 у Wayback Machine.], УФН, тому 175, випуск 12, грудень 2005
• Роботи на сайті препринтів ArXiv [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
• 24.09.2009 р. Девід Гросс відвідав Санкт-Петербурзький державний університет інформаційних технологій, механіки та оптики