Вікіпедія

Дворжецький Вацлав Янович

радянський та російський актор театру та кіно

Вацлав Янович Дворжецький (пол. Wacław-Wiktor Dworzecki; 21 липня (3 серпня) 1910(19100803), Ірпінь, Київської губернії[2], Російська імперія — 11 квітня 1993, Нижній Новгород, Росія) — радянський актор театру і кіно. Народний артист РРФСР (1991).

Дворжецький Вацлав Янович
Вацлав Дворжецький. Фото першої третини ХХст.
Вацлав Дворжецький. Фото першої третини ХХст.
Вацлав Дворжецький. Фото першої третини ХХст.
Ім'я при народженні рос. Вацлавъ-Викторъ Дворжецкій[1]
Народився 21 липня (3 серпня) 1910[1]
Київ, Російська імперія
Помер 11 квітня 1993(1993-04-11) (82 роки)
Нижній Новгород, Росія
Поховання Червоне кладовищеd
Національність поляк
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
 Росія
Діяльність актор театру і кіно
Alma mater Київський політехнічний інститут (1930)
Роки діяльності 1927—1993
Дружина Таїсія Рей, Ріва Левіте
Діти Владислав Дворжецький, Дворжецький Євген Вацлавович
IMDb nm0245366
Нагороди та премії
Народний артист РРФСР
CMNS: Дворжецький Вацлав Янович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дворжецький.

Біографія ред.

 
Метричний запис про народження та хрещення Вацлава-Віктора Дворжецького. З фондів ЦДІАК України

Народився 21 липня (3 серпня) 1910(19100803) року в Києві в шляхетській сім'ї.

Навчався у театральній студії при Київському польському драматичному театрі (1927–1929), Київському політехнічному інституті (1928–1930). У 1929 році Дворжецького було заарештовано за активну участь у гуртку «ГОЛ» («группа освобождения личности» — «група звільнення особистості»), з 1929 по 1937 рік перебував у таборах на будівництві залізниці Пінюг — Сиктивкар, Біломорсько-Балтійського каналу, Туломської гідроелектростанції, рудниках острову Вайгач. одночасно працював у табірному театрі «Туломська театральна експедиція» («Туломская театральная экспедиция»). Там відбувся його акторський дебют.

Після звільнення у 1937 році повернувся до Києва, до батьків. Однак не зміг влаштуватися до жодного з київських театрів. Намагався також вступити до театру у м. Біла Церква, однак і туди його не захотіли брати через колишню судимість. Влаштувався на роботу до вагоперевірної майстерні у Баришівці, однак був звільнений за місяць. Після цього переїхав до Харкова, де йому вдалося влаштуватися до робочо-колгоспного театру № 4. Однак за місяць було заарештовано начальника управління культури, за рекомендацією якого Дворжецький отримав місце у театрі. Актор був вимушений переїхати у Підмосков'я, де мешкала його двоюрідна сестра, а пізніше — до Омська, де його було прийнято до Омського театру для дітей і молоді.

Перед Другою світовою війною працював в Омському театрі юного глядача, Таганрозькому драматичному театрі імені А. П. Чехова та Омському обласному драматичному театрі як актор і режисер.

Восени 1941 року Дворжецького було заарештовано вдруге. Перебував у таборі до 1946 року. У 1950-х роках разом із другою дружиною Рівою Левіте переїхав до Саратова, де влаштувалися до Саратовського театру драми ім. І. А. Слонова, пізніше переїхали до Нижньго Новгороду, де Дворжецький став одним з провідних акторів Драматичного театру, у якому служив до кінця життя.

У творчому доробку Вацлава Дворжецького 122 ролі у 111 виставах.

З 1968 року знімався у кіно та на телебаченні, зіграв 92 ролі.

У 1978–1980 роках — актор театру «Современник (театр)», з 1988 року — актор Нижегородського державного академічного театру драми ім. М. Горького.

У справі 1930 року був реабілітований постановою Військового трибуналу Київського військового округу від 24 липня 1992 року.

Помер 11 квітня 1993 року. Похований у Нижньому Новгороді на Бугровському кладовищі.

Сім'ї ред.

Фільмографія ред.

  1. 1968: Щит і меч / Щит и меч — Лансдорф
  2. 1968: Далеко на заході / Далеко на западе — генерал Віллі фон Юргенс
  3. 1968: Любов Серафима Фролова / Любовь Серафима Фролова — колгоспник
  4. 1968: Угрюм-ріка / Угрюм-река — дід Яшка в бараці
  5. 1971: Кінець Любавіних / Конец Любавиных — Василь Платонович
  6. 1971: Рудобельська республіка / Рудабельская рэспубліка — Микола Миколайович, керуючий
  7. 1971: Людина в прохідному дворі / Человек в проходном дворе — Киргемаа, начальник міськвідділу КДБ
  8. 1972: Моє життя / Моя жизнь — Олексій Полознєв
  9. 1973: До останньої хвилини / До последней минуты — Горук
  10. 1973: Відкрита книга / Открытая книга — Заозерський
  11. 1975: Час-не-чекає / Время-не-ждёт — Чарльз, прислуга Елама
  12. 1975: Здобудеш у бою / Обретёшь в бою — Межовський
  13. 1976: Червоне і чорне / Красное и черное — абат Шела
  14. 1977: Юлія Вревська / Юлия Вревск — міністр
  15. 1978: Квартет Гварнері / Квартет Гварнери — Буторін
  16. 1978: Омелян Пугачов / Емельян Пугачёв — Філарет
  17. 1978: Отець Сергій / Отец Сергий — директор кадетського корпусу
  18. 1978: Підпільний обком діє / Подпольный обком действует — вчитель Хороводов
  19. 1979: Акванавти / Акванавты — професор Кером
  20. 1979: Цей фантастичний світ (телеспектакль, випуск № 2) — професор Маракот
  21. 1980: Петровка, 38 / Петровка, 38 — Лев Іванович
  22. 1980: Тегеран-43 / Тегеран-43 / Téhéran 43 — історик Брунер
  23. 1980: Крізь терни до зірок / Через тернии к звёздам — Петро Петрович Лебедєв
  24. 1981: Немухінські музиканти
  25. 1981: Чорний трикутник / Черный треугольник — митрополит Антоній Храповицький
  26. 1981: Ярослав Мудрий / Ярослав Мудрый — Іларіон Київський, митрополит
  27. 1982: 4:0 на користь Тетянки / 4:0 в пользу Танечки — Іван Михайлович, дідусь Тетянки
  28. 1982: Ви чия, стареча? / Вы чьё, старичьё? — Касьян Нефедович Глушков
  29. 1982: Десь плаче іволга / Где-то плачет иволга — Орлов, батько Марини
  30. 1982: Мати Марія / Мать Мария — Ніколаєвський
  31. 1982: Надія і опора / Надежда и опора — Олександр Миколайович Гардт
  32. 1983: Ціна повернення / Цена возврата — Костянтин Федорович Богаєвський, художник
  33. 1984: Приходь вільним / Приходи свободным — Амір-Хаджі
  34. 1984: ТАРС уповноважений заявити... / ТАСС уполномочен заявить… — Віктор Львович Вінтер, батько Ольги, академік
  35. 1984: Успіх / Успех — Яків Гаврилович Винокуров, головний режисер обласного театру
  36. 1985: Іван Бабушкін / Иван Бабушкин — Петро Михайлович, засланець
  37. 1986: Кармелюк / Кармелюк — Ольшевський, батько
  38. 1986: Кінець операції «Резидент» / Конец операции «Резидент» — Василь Сергійович Захаров, один з керівників НТС
  39. 1986: На вістрі меча / На острие меча — вчитель
  40. 1986: Листи мертвої людини / Письма мертвого человека — Пастор
  41. 1986: Політ в країну чудовиськ / Полёт в страну чудовищ — вчитель, винахідник
  42. 1987: Вибір / Выбор — Едуард Аркадійович Щеглов, дядько Марії
  43. 1987: Забута мелодія для флейти / Забытая мелодия для флейты — батько Філімонова
  44. 1987: Син / Сын — колекціонер Павло Кондратьєвич
  45. 1988: Дисидент / Диссидент — батько автора
  46. 1988: Захисник Сєдов / Защитник Седов — Осмоловський, ув'язнений
  47. 1988: Будні і свята Серафими Глюкиної / Будни и праздники Серафимы Глюкиной — Юрій Іванович, сусід
  48. 1989: У місті Сочі темні ночі / В городе Сочи тёмные ночи — Федір Федорович Стрельников
  49. 1991: Житіє Олександра Невського / Житие Александра Невского — митрополит Кирило
  50. 1992: Білі одежі / Белые одежды — Натан Михайлович Хейфец

Твори ред.

  • Дворжецкий В. Я. Пути больших этапов: Записки актёра. — М. : Возвращение, 1994. — 118 с.
  • Вацлав Дворжецкий — династия // Сост. — Гройсман Яков, Левите Рива. — М., 1999. — 79 с.

Примітки ред.

  1. ↑ а б метрична книга
  2. ↑ Чтобы помнили...Вацлав Дворжецкий - 1/4 (uk-UA) , процитовано 17 лютого 2024

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дворжецький_Вацлав_Янович&oldid=42007606