Дашинка

село в Україні, у Хорошівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області

Да́шинка — село в Україні, у Хорошівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Населення становить 389 осіб (2001).

село Дашинка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Хорошівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040570130047355
Основні дані
Засноване у 2-й половині XVII століття
Населення 389
Площа 1,557 км²
Густота населення 249,84 осіб/км²
Поштовий індекс 12124
Географічні дані
Географічні координати 50°38′58″ пн. ш. 28°23′42″ сх. д.H G O
Найближча залізнична станція Нова Борова
Відстань до
залізничної станції
24 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Героїв України, буд. 13, смт Хорошів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12101
Карта
Дашинка. Карта розташування: Україна
Дашинка
Дашинка
Дашинка. Карта розташування: Житомирська область
Дашинка
Дашинка
Мапа
Мапа

CMNS: Дашинка у Вікісховищі

Географія

ред.

Загальна площа села — 1,6 км². Розташоване в північній частині Житомирського району, в межах природно-географічного краю Полісся і за 6 км від центру громади — міста Хорошів. Найближча залізнична станція — Нова Борова, за 24 км[1]. На південний схід від села протікає річка Іршиця.

Історія

ред.

Заснована в другій половині XVII століття[1]. На той час маєток Горошки і разом землі навколо Дашинки належали польським шляхтичам з роду Немиричів. 1793 року — власником Горошок був житомирський ґродський суддя Анджей Дубравський (онук Франциски Немиричівни, праонук Теодора Немирича), що брав участь у розправі над гайдамаками у Кодні, підтримав польське національне повстання під проводом Тадеуша Костюшка проти Росії. Після другого поділу Речі Посполитої 1795 року маєток Анджея Дубравського конфіскувала російська влада.

1796 року — конфіскований маєток Анджея Дубравського імператриця Катерина II подарувала полководцю Михайлові Кутузову. У 30-х рр. ХІХ ст. село входило до складу Горошківського маєтку спадкоємців М. І. Кутузова та належало поміщиці Дарії Опочиніній, уродженою Кутузовою. Після розподілу маєтку, як окремий фільварок з прилеглими до нього селами Теренцями, Терінецькою Руднею і хутором Мінники, село перейшло у власність відставного полковника Федора Неумана. У 1855 р. село продане поміщику Ізидору Стройновському. Після його смерті у 1861 р. Дашинський фільварок став власністю спадкоємців Стройновського: Антона та Якова Стройновських, Анни Шолле, Марії Замеховської, Юлії Пржигодської.

Після реформи 1861 року Дашинська громада отримала землі з розрахунку приблизно 2,4 десятин на ревізьку душу. Частина селян йшла працювати на землі поміщиків, частина брала в оренду землі або викупала землі, користуючись кредитами Поземельного банку. У 1899 р. у Дашинці налічувалося 446 жителів і 76 дворів.

У 1906 році в селі мешкало 463 особи, налічувалось 86 дворових господарств[2]. Перед першою світовою війною у 1911 р. у Дашинці налічувалося 497 жителів і 111 дворів.

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки. У листопаді 1921 року, під час Листопадового рейду, теренами району пролягав шлях Волинської (командувач — Юрій Тютюнник) та Подільської групи (командувачі: Михайло Палій-Сидорянський та Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки. Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовиками.

За радянських часів до 1923 р. село перебувало у складі Горошківської волості. Село стало центром сільської ради з 1923 р. У 1926 р. у Дашинці налічувалося 706 жителів і 147 дворів.

У 1932—1933 роках село постраждало від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 20 осіб[3].

У 1941 р. у Дашинці налічувалося 731 житель і 191 двір.

Упродовж німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 211 місцевих жителів, з них 121 особа загинула, 90 — нагороджено орденами і медалями[1].

На початку 1970-х років у селі діяли центральна садиба колгоспу імені Жданова, восьмирічна школа, клуб, бібліотека із книжковим фондом 6759 примірників і фельдшерсько-акушерський пункт[1].

Станом на 1 липня 2012 р. в селі проживали  — 336 людей.[джерело?]

До 3 серпня 2016 року — адміністративний центр Дашинської сільської ради Хорошівського району Житомирської області[4].

Населення

ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 517 осіб, з яких 255 чоловіків та 262 жінки.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 387 осіб.[6]

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 99,74 %
білоруська 0,26 %

Відомі люди

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область, 1973, с. 211.
  2. Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — С. 7.
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область, 2008, с. 343-344.
  4. Дашинська сільська рада Житомирська область. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 28 серпня 2020.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

Джерела

ред.
  • Тронько П.Т. (голова ред. колегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — Київ : Гол. ред. УРЕ, 1973. — 727 с.
  • Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир : Полісся, 2008. — 1116 с. — ISBN 978-966-655-361-7.
  • О.С.Голяченко. М.І. КУТУЗОВ І ГОРОШКИ: МАЛОВІДОМІ ФАКТИ З ВОЛИНСЬКОЇ БІОГРАФІЇ ПОЛКОВОДЦЯ ТА СУЧАСНІСТЬ / Голова редколегії член-кор. НАН України О.П.Реєнт // ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ХІХ — початку ХХ ст. : збірник наукових праць. — Інститут історії України НАН України, 2013. — Т. 1, вип. 21. — С. 123-127. — ISSN 2307-5791.

Посилання

ред.