Відкрити головне меню

Даргинські мови

гілка нахсько-дагестанських мов

Даргинські мови — гілка нахсько-дагестанських мов. Поширені серед даргинців: на традиційній території їх проживання (в північно-східній частині гірського Дагестану (Росія) — в Акушинському, Буйнакському, Сергокалинському, Левашинському, Дахадаєвському, Кайтазькому, Карабудахкентському і Агульському районах) і на рівнині, куди після 1950-х рр. переселилася значна їх частина. Загальне число мовців даргинськими мовами — 485 705 осіб (перепис 2010 р.). Окремі даргинські мови в перепису не враховуються; нижче наводяться оцінки чисельності мовців на них для традиційних територій їх поширення (в цілому становлять близько половини від загального числа). На Україні число носіїв даргинської мови — 409 осіб. Даргинською мовою видаються газети Замана, Шила гӏямру, Эркиндешличи, Сагаси гьуникад, Бархьдешла гьуни, Хайдакьла зяхIматчи, Мургукла анкъи, а також журнали — Дагъиста хьунул адам, Гьалмагъдеш, Дубурлан і Лачин.

Даргинська мовна гілка
   Даргинські мови
   Даргинські мови
Регіон Дагестан
Етнічність даргинці, авари, кумики
Носії в Росії 485 705[1]
у світі 493 370 осіб[2]
Писемність кирилицялатиницяарабиця
Класифікація

Мови Євразії

Північнокавказька надродина
Нахсько-дагестанська родина
Склад даргинська, кайтагська, кубачинська, санжі-іцаринська, чиразька
Час розходження III століття до н. е.
Частка збігів 68%
Офіційний статус
Регіональна Республіка Дагестан
Коди мови
ISO 639-2 dar
ISO 639-3 dar

Мови або діалектиРедагувати

Традиційно даргинські мови вважаються діалектами однієї мови, хоча фактично є групою мов, що досить далеко розійшлися[3].

Офіційно всі даргинські ідіоми вважаються діалектами єдиної мови, відповідної єдиному народові — даргинцам. Як пише Н. Р. Сумбатова (2013): «Ця традиція склалася, вочевидь, в двадцяті роки ХХ сторіччя — період радянської політики „мовного будівництва“, коли було створено даргинську літературну мову і даргинську писемність».

Проте, ступінь відмінності між окремими «діалектами» давно впадала в очі і навіть при традиційному підході термін «мова» застосовувався до деяких периферійних «діалектів»: кубачинського[4][5][6][7], мегебського[8] і кайтазького[9].

Уже пробні лексикостатистичні підрахунки показали, що фактично даргинська є цілою групою мов, за глибиною (мінімальний ВЗ = 68 %,) порівнянну з германською або романською[10]. Власне лінгвістичні відмінності між цими ідіомами істотні на всіх мовних рівнях[11]. У першому досить докладному аналізі було виділено 11 мов[12]. У міру надходження нових даних класифікація даргинского мов уточнювалася. Спочатку число виділюваних мов було збільшено до 17 мов[13][14]; потім їх число скоротилося до 12-13[15][16]. У міру подальшої польової роботи можливі нові зміни.

Взаєморозуміння відсутнє між багатьма ідіомами. Носії сусідніх ідіом часто пасивно знають мову один одного і спілкуються за принципом «кожен на своїй». Знання літературної мови серед даргинців розвинене досить слабо, і вона, «як правило, не використовується як засіб комунікації між носіями різних даргинських ідіом — в більшості випадків в цій ролі виступає російська»[17], тому носії не сусідніх і/або далекіших даргинських мов спілкуються між собою по-російськи[18]. Самі даргинці в переважно вважають своє мовлення діалектом. Частковим винятком є кубачинці, в яких склалася думка про етнічну самобутність і як наслідок — думка про те, що їх мова є окремою мовою.

ПоширеністьРедагувати

Поширений в Дагестані, Ставропольському краї, Калмикії, Астраханській області Росії, а також в окремих районах Киргизії, Узбекистана, Сирії і Туреччини. У Росії даргинською мовою володіють приблизно 485 500 осіб.

СкладРедагувати

Склад даргинську мов до кінця не встановлений. Згідно з останніми дослідженнями[15][16]:

  • Північно-центральна група
  • Південна група — мови цієї групи утворюють класичний мовний континуум, в якому між крайніми точками (Ашти і Танти) відсоток збігів = 76 %, а між сусідніми селищами відсоток збігів не опускається нижче 91 %[15].
    • Танти-сірхінська мова (сірхва-тантинська, сірхінсько-тантинська)
      • тантинське наріччя — с. Танти (Акушинський р-н), 0,8 тис. чол.
      • сірхінське наріччя (сіргінське, сюргінське; самоназва: сірхӀва, сірхӀя; Sirhwa) — 57 селищ (близько 13 тис. чол.) в Дахадаєвському районі (верхній басейн річок Хулахерк і Кінтуракотти). Багато периферійних сел зовсім не вивчені і можуть приховувати невідомі наріччя і навіть мови.
    • Верхньовуркунська мова (амухсько-худуцьсько-кункінська)
      • кункінське наріччя (самоназва: кьункьіла; Qunqi) — с. Кунка (781 ос.)
      • худуцький діалект (самоназва: худуцӀла; Khuduts) — с. Худуц (517 ос.)
      • амухський діалект (самоназва: гӀамух'ла; Amuq) — с. Амух (238 ос.), мабуть також с. Анклух і Шарі (немає даних, усі переселилися на рівнину).
    • Санжі-іцаринська мова (нижньовуркунська) — єдність цієї мови під великим питанням: з одного боку, відсоток збігів між санжінською й іцаринською = 90 %, з іншого — між санжінською і амузґі-ширінською відсоток збігів = 90,5 %. Тобто можливо, в одну мову слід виділяти дві: санжі-амузґі-ширінську та іцаринську.
      • санжінське наріччя (самоназва: sanǯi-la; Sanzhi) — раніше с. Санжі, нині всі → с. Дружба (150—200 чол.) Каякентського р-ну
      • іцаринське наріччя (самоназва: іцӀаріла; Icari, Itsari) — Іцарі (209 ос.), → села в Кизлярському р-ні (бл. 300 сімей), можливо також Санакарі, Чахріжі.
    • Амузґі-ширінська мова — фактично відкрита московським лінгвістом О. Бєляєвим в ході польових робіт в 2012—2013 рр.
      • амузґінське наріччя — с. Амузґі, майже всі переселилися до рівнини.
      • ширінська наріччя — с. Ширі (112 ос.), інші переселилися до рівнини.
    • Кубачи-аштинська мова (Кубачинська)
      • Кубачинське наріччя (арбукське, урбукське, зірехгеранське; самоназва: гӀуг'буганла; Kubachi) — смт. Кубачи (2781 ос.), ще кілька тисяч всією Росією.
      • аштинське наріччя (самоназва: išt'a-la ʁaj; Ashti) — с. Ашти і с. Дірбаґ Дахадаєвського району; 725 чол. в горах.
      • сулевкайське наріччя — с. Сулевкай → Сулевкент (2129 чол.; північ Хасавюртовського р-ну). Не досліджена.
  • Чиразька мова — Агульський р-н: Чираг (580 ос.).
  • Кайтазька мова (хайдакська, хайтакська) — 37 селищ в Кайтазького р-ні (бл. 20 тис.).

Історія класифікаціїРедагувати

П. К. Услар (1892) ділив даргинські діалекти на 3 типи:

  • Акушинські — акушинський, цудахарський, усішинський, сірхінський, урахінський, мугінський, муїринський, кадарський і кубачинський;
  • Кайтазькі
  • Вуркунські — імовірно діалекти селищ Ашти, Кунка, Худуц, Санжі, Анклух, Амух.

Пізніше Биховська (1940) і Абдуллаєв (1954) ввели поділ на діалекти акушино-урахінського (АУ) і цудахарського типів за наявністю/відсутністю гемінірованних приголосних (преруптивів); а Гапріндашвілі (1952) — на три групи (акушинську, урахінську і цудахарську). З південно-даргинської (ЮД) у Абдуллаєва згадуються лише сургінська (сірхінська, іноді вкл. Худуц), тантинська, кубачинське (вкл. Сулеркі і Амузґі), кункинська, амухська. Пізніше Гасанова додала санжінську, іцаринську, чиразьку.

Фактично діалекти акушино-урахінського типу — це північнодаргинська мова (за винятком мугинської і верхньомулебкинської), а цудахарського типу — всі інші мови. Ситуація аналогічна, наприклад, аварської і китайської[15].

Нарешті 3. Гасанова (1971) відмовилася від примітивної бінарної схеми і розділила даргинські діалекти на 13 груп.

Писемність і алфавітРедагувати

Окремі написи даргинськими мовами в арабській графіці з'являються з кінця XV сторіччя. З 1928 використовується писемність на основі латинської, а з 1938 — на основі російської графіки. Літературна даргинська мова викладається в більшості шкіл в традиційних районах проживання даргинців, однак лише обмежено використовується для спілкування між носіями різних даргинських мов, в основному північно-центральних.

Кирилична абетка була прийнята 1938 року[19]. У 1960-і роки була додана буква ПI пI.

А а Б б В в Г г Гъ гъ Гь гь ГӀ гӀ Д д
Е е Ё ё Ж ж З з И и Й й К к Къ къ
Кь кь КӀ кӀ Л л М м Н н О о П п ПӀ пӀ
Р р С с Т т ТӀ тӀ У у Ф ф Х х Хъ хъ
Хь хь ХӀ хӀ Ц ц ЦӀ цӀ Ч ч ЧӀ чӀ Ш ш Щ щ
Ъ ъ Ы ы Ь ь Э э Ю ю Я я

Лінгвістична характеристикаРедагувати

ФонологіяРедагувати

У порівнянні з іншими нахсько-дагестанськими мовами фонетична система даргинських мов проста.

У них немає гучних латеральних приголосних, а в багатьох мовах і губних. Для частини даргинських мов (Кубачинської, Кайтазької та ін.) Характерні гемінаційні приголосні, за наявністю/відсутністю яких даргинські мови традиційно ділилися на мови акушинського і цудахарського типу.

Система голосних, що включає, як правилой, 4 основні одиниці (i, e, u, a), ускладнюється за рахунок фарінгалізованих фонем. У ряді мов є протиставлення за наявністю/відсутністю фарінгалізації, наприклад, в іцаринській (де є пари a — aI, u — uI), кубачинській (в якій ця опозиція охоплює всю систему). Довгі голосні виникають, зазвичай, в результаті стяжіння; в деяких мовах протиставлення за довготою стало фонематичним. Наголос і просодія вивчені слабко. Фарінгалізація — важлива просодична ознака. У ряді мов для вираження граматичних значень може використовуватися словесний наголос.

МорфологіяРедагувати

Іменники мають категорії числа, відмінка і іменного класу. В більшості даргинських мов представлені 3 іменних класів (чоловічий, жіночий, неособистий); в мегебській мові іменних класів чотири (2 жіночих класів — «матері» і «доньки»). Маркер узгодження представлений зазвичай в дієслові, а також в деяких прикметниках, займенниках, прислівниках і післяйменниках. Зазвичай він входить до складу приставки, рідше — суфікса. Крім граматичних відмінків, в даргинських мовах представлені від двох (ессів-латіва та елатів) до чотирьох (латив, есив, елятив і директив) місцевих відмінків і, як правило, 4-6 локативних серій. У більшості даргинських мов морфологічно розрізняються локалізації «знаходження всередині порожнього предмета» і «перебування в суцільному середовищі», в деяких представлена типологічно рідкісна локалізація «знаходження перед орієнтиром», що може поєднуватися з напрямком руху; ср. кубач. хъалта-гьа-тталла ‘спереду-будинка-вгору’ — хъалта-би-тталла ‘спереду-будинка-туди’. 2 форми латіва (суперлатив й ілатив), формально відносяться до локативних відмінків, часто мають властивості граматичних відмінків, виконуючи ряд функцій, типових для давального відмінка. Множина виражається суфіксально, спостерігається також аблаут і омонімія числових форм.

Система числення десяткова.

Особисті займенники 1-ї особи в ряді мов (чиразькій, кайтазькій) розрізняють форми инклюзива і ексклюзива, в іцаринській спостерігається формальний збіг займенників 1-ї і 2-ї особи множини.

Дієслово в усіх даргинських мовах утворює велике число видо-часових і модальних парадигм. Велика частина дієслівних форм є комбінацію однієї з особистих форм дієслова або однієї з дієслівних основ і потенційно відокремлюваної від дієслова частинки, що виражає особу, час, заперечення, питання тощо. Є також кілька власне синтетичних форм і аналітичних конструкцій з особистим дієсловом в ролі допоміжного елемента. Система неособистих форм включає прості і спеціалізовані дієприслівники, короткі та повні дієприкметники і кілька віддієслівних іменників, зокрема імена дії — герундій і масдар. У деяких мовах є відмінювані форми кон'юнктива, яким відповідає інфінітив в інших даргинських мовах. Заперечення виражається допоміжним дієсловом або негативним приростком, в ряді мов також редуплікацією дієслівної основи. Даргинські мови належать до числа небагатьох нахсько-дагестанських мов, що мають розвинуте приватне узгодження. Правила контролю особистого узгодження сильно розходяться за мовами, але всюди, як правило, враховують особу основних актантів речення, іноді також роль семантичну. Є морфологічний каузатив.

Для даргинських мов характерна типова для нахсько-дагестанських мов ергативна конструкція речення. Сфера застосування афективної і антипасивної конструкцій порівняно вузька.

Історія вивченняРедагувати

Перше серйозне дослідження однієї з даргинських мов (урахінської) було зроблено наприкінці XIX сторіччя П. К. Усларом. Значний внесок у вивчення даргинських мов XX сторіччя внесли вітчизняні дослідники Л. І. Жирков, С. Н. Абдуллаєв, З. Г. Абдуллаєв, Ш. Г. Гапріндашвілі, С. М. Гасанова, М.-Ш. А. Ісаєв, М.-С. М. Мусаєв, Р. О. Муталієв, С. М. Темірбулатова і, особливо, О. А. Магометов, а також нідерландська вчена Хельма ван ден Берґ. Ступінь вивченості багатьох даргинських мов недостатня. Відсутні докладні відомості про граматику більшості з них, немає даргинсько-російських словників.

Останнім часом в Москві склалася робоча група лінгвістів (Ю. О. Ландер, Н. Р. Сумбатова, Д. С. Ганенко, О. І. Бєляєв, Н. В. Сердобольска, Г. А. Мороз, Ю. Б. Коряков, М. А. Даніель, Н. Р. Добрушин тощо), активно працюють з даргинськими мовами як за наявними описами, так і в польових умовах (експедиції в Амух, Шарі, Кунка, Худуц, Танти, Ашти, Амузґі, Кадар та інші селища). Німецька дослідниця Діана Форкер вивчає санжінське наріччя.

ПриміткиРедагувати

  1. Інформаційні матеріали про остаточні підсумки Всеросійського перепису населення 2010 року
  2. [1]
  3. (рос.) Мови, наріччя, діалекти, говірки Російської Федерації // Огляд на запит Комітету у справах національностей Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації, 2010.
  4. Магометов 1963.
  5. Алексєєв 2002.
  6. Алексєєв, Перехвальська 2000.
  7. Магомедов 2010.
  8. Хайдаков 1985.
  9. Алексєєв, Темірбулатова 2002.
  10. Алексєєв 1999
  11. Сумбатова 2013: 27.
  12. Koryakov 2002.
  13. Коряков 2006: 33-36.
  14. Коряков, Сумбатова 2007.
  15. а б в г Коряков 2012.
  16. а б Koryakov 2013.
  17. Сумбатова 2013: 28
  18. Сумбатова 2013: 27-28
  19. Дагестанська правда. 14 лютого 1938

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Абдуллаев З. Г. Даргинский язык. М., 1993. Т. 1-3.
  • (рос.) Абдуллаев С. Н. Грамматика даргинского языка (фонетика и морфология). Махачкала, 1954.
  • (рос.) Алексеев М. Е. Нахско-дагестанские языки // Языки мира: Кавказские языки. М.: Academia, 1999.
  • (рос.) Алексеев М. Е. Кубачинский язык. // Языки народов России. Красная книга. Энциклопедический словарь-справочник. М.: Academia, 2002. С. 105—108.
  • (рос.) Алексеев М. Е., Перехвальская Е. В. Кубачинцы и кубачинский (урбукский) язык. // Языки Российской Федерации и нового зарубежья. Статус и функции / Под ред. В.Ю Михальченко, Т. Б. Крючковой и др. М.: УРСС, 2000.
  • (рос.) Алексеев М. Е., Темирбулатова С. М. Кайтагский язык. // Языки народов России. Красная книга. Энциклопедический словарь-справочник. М.: Academia, 2002. С. 82-85.
  • (рос.) Быховская С. Л. Пережитки эксклюзива и энклюзива в даргинских диалектах // Язык и мышление. 17. М. — Л., 1940.
  • (рос.) Гаприндашвили, Ш. Г. К вопросу о классификации диалектов и говоров даргинского языка // Тезисы докладов III (IX) научной сессии Института языкознания АН ГССР. Тбилиси, 1952.
  • (рос.) Гаприндашвили Ш. Г. Фонетика даргинского языка. Тб., 1966.
  • (рос.) Гасанова С. М. Очерки по даргинской диалектологии. Махачкала: : Дагестанский филиал Академии Наук СССР Институт истории, языка и литературы им. Г. Цадасы, 1970.
  • (рос.) Жирков Л. І. Грамматика даргинского языка. М., 1926.
  • (рос.) Коряков Ю. Б. Атлас кавказских языков. М.: Институт языкознания РАН, 2006.
  • (рос.) Коряков Ю. Б. Лексикостатистична класифікація даргинських мов. Доповідь на московському семінарі за нахско-дагестанськими мовами під керівництвом Н. Р. Сумбатової, 30.10.2012. 2012
  • (рос.) Коряков Ю. Б., Сумбатова Н. Р. Даргинские языки // Большая российская энциклопедия. Том. 8. ― М.: Научное изд-во «Большая российская энциклопедия», 2007. С. 328—329.
  • (рос.) Магометов А. А. Кубачинский язык (исследование и тексты). Тб., 1963.
  • (рос.) Магометов А. А. Мегебский диалект даргинского языка. Тб., 1982.
  • (рос.) Магомедов А. Дж. Кубачинский язык и фольклор // Магамедов А. Дж., Саидов-Аккутта Н. И. Кубачинский язык и фольклор: исследования и материалы. Махачкала: ИЯЛИ ДНЦ РАН/Наука ДНЦ, 2010.
  • (рос.) Мусаев М.-С. М. Даргинский язык // Кавказские языки. М., 2001. С. 357—369.
  • (рос.) Мусаев М.-С. М. Даргинский язык. М., 2002.
  • (рос.) Муталов Р. О. Глагол даргинского языка. Махачкала, 2002.
  • (рос.) Сумбатова Н. Р. Типологическое и диахроническое исследование морфосинтаксиса (на материале языков даргинской группы). Дисс. докт. фил. н. М.: РГГУ, 2013.
  • (рос.) Сумбатова Н. Р., Ландер Ю. А. Даргинский говор селения Танты: грамматический очерк, вопросы синтаксиса. Москва: Языки славянской культуры, 2014.
  • (рос.) Темербулатова С. М. Хайдакский диалект даргинского языка. Махачкала, 2004.
  • (рос.) Услар П. К. Этнография Кавказа. Языкознание. V. Хюркилинский язык. Тифлис: Издание Управления Кавказского учебного округа, 1892.
  • (рос.) Хайдаков С. М. Даргинский и мегебский языки (принципы словоизменения). М. Наука, 1985.
  • (англ.) Belyaev, Oleg. Optimal agreement at m-structure: person in Dargwa // Proceedings of the LFG13 Conference, 2013.
  • (англ.) Belyaev, Oleg. Participles and converbs in Dargwa // Oxford Comparative Philology Seminar. Dec 2, 2014
  • (англ.) Berg, Helma van den. Dargi Folktales. Oral Stories from the Caucasus. With an Introduction to Dargi Grammar. Leiden, 2001.
  • (нім.) Bouda, Karl. Die darginische Schriftsprache. (Beiträge zur kaukasischen und sibirischen Sprachwissenschaft, 4.). Leipzig, 1937.
  • (англ.) Koryakov Y. B. Convergence and divergence in the classification of Dargwa languages // 46th Annual Meeting of the Societas Linguistica Europaea (SLE 2013). 18-21 September 2013. Book of abstracts. Part 1. Split: University of Split, 2013.
  • (англ.) Koryakov, Yuri B. Atlas of the Caucasian languages. Moscow: Institute of Linguistics RAS, 2002.
  • (англ.) Lander, Yury. Modifier incorporation in Dargwa nominals // HSE Working Papers. Ser. Linguistics. WP BRP 12/LNG/2014.
  • (англ.) Sumbatova N.R., Mutalov R.O. A Grammar of Icari Dargwa. [Languages of the World Series 92]. München — Newcastle: LINCOM Europa, 2003.
Словники
  • Абдуллаєв С. Н. Російсько-даргинський словник. Махачкала, 1948.
  • Ісаєв М.-Ш. А. Російсько-даргинський словник. Махачкала, 1988.

ПосиланняРедагувати

У Вікісловнику список слів даргинської мови міститься у категорії «Даргинська мова»