Армен Дарбінян

вірменський економіст, підприємець, політик, міністр фінансів Вірменії (1997–98), прем’єр-міністр Вірменії (1998–99)
(Перенаправлено з Дарбінян Армен Размікович)

Арме́н Ра́змікович Дарбіня́н (вірм. Արմեն Ռազմիկի Դարբինյան; нар. 23 січня 1965) — вірменський політичний і державний діяч. Член-кореспондент Національної академії наук Республіки Вірменії, доктор економічних наук, професор.

Армен Дарбінян
вірм. Արմեն Ռազմիկի Դարբինյան
Прапор
Прапор
6-й Прем'єр-міністр Вірменії
10 квітня 1998 — 11 червня 1999 року
Президент: Роберт Кочарян
Попередник: Роберт Кочарян
Наступник: Вазген Саргсян
Прапор
Прапор
Міністр фінансів та економіки Вірменії
червень — листопад 1999 року
Прем'єр-міністр: Вазген Саргсян
Президент: Роберт Кочарян
Попередник: Едуард Сандоян
Наступник: Вардан Хачатрян
травень 1997 — квітень 1998 року
Прем'єр-міністр: Роберт Кочарян
Президент: Левон Тер-Петросян
Попередник: Левон Бархударян
Наступник: Едуард Сандоян
 
Народження: 23 січня 1965(1965-01-23) (60 років)
Ленінакан, Вірменська РСР, СРСР СРСР
Національність: Вірменин
Країна:  СРСР
 Вірменія Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Ступінь: доктор економічних наук[d]
Нагороди:
Орден Дружби (Російська Федерація) Order "For Merit to the Fatherland" медаль Мовсеса Хоренаці

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.
  • У 19811986 роках навчався та закінчив економічний факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова.
  • 1986—1989 — аспірант МДУ. Кандидат економічних наук.
  • 1989—1992 — представництво Вірменії у Москві, фахівець економічного відділу, заступник начальника управління й начальник управління економічної політики. Повноважний представник Республіки Вірменія у Міждержавній комісії із врегулювання питань зовнішнього боргу СРСР.
  • 1992—1994 — генеральний директор Вірменського об'єднання зовнішньої торгівлі «Вірменінторг».
  • 1994—1997 — перший заступник голови Центрального банку Вірменії.
  • 1997—1998 — міністр фінансів та економіки.
  • 1998—1999 — прем'єр-міністр Вірменії.
  • Червень-листопад 1999 — міністр економіки Вірменії.
  • З 2000 — співголова Опікунської ради Російсько-Вірменського (Слов'янського) університету й голова Ради опікунів громадської організації «Міжнародний центр розвитку людини» (Єреван).
  • З 2001 — ректор Російсько-Вірменського (Слов'янського) державного університету.
  • 2005 року захистив у Москві докторську дисертацію на тему «Модель економічного розвитку: вибір Вірменії»[1].
  • З 2005 — член Експертної ради Рахункової палати Російської Федерації.
  • З 2006 — член Експертної ради Російського агентства міжнародної інформації «РИА Новости».

Нагороди

ред.
  • Медаль Мовсеса Хоренаці (вересень 2009) — за багаторічну й добросовісну трудову діяльність, з нагоди 18-річчя з дня проголошення незалежності Вірменії.
  • Орден Дружби (Росія, 2010) — за значний внесок до зміцнення дружби й співробітництва націй та народностей, високі досягнення в розвитку економічного й наукового потенціалу Росії, за особливо плідну діяльність зі зближення та взаємного збагачення культур націй і народностей, зміцнення миру та дружніх відносин між державами[2]
  • Медаль «За заслуги перед Калінінградською областю» (3 листопада 2009) — за заслуги з налагодження економічних, наукових, освітніх і культурних зв'язків Калінінградської області Російської Федерації та Республіки Вірменії.
  • Медаль ім. Ф. Нансена (2005) — за збереження громадсько-політичних, гуманітарних принципів, за науково-викладацьку діяльність, а також за діяльність, спрямовану на засудження геноциду вірменів.
  • Пам'ятна медаль «Міністерства освіти й науки» (2006) — за внесок до розвитку освіти й науки.
  • Міжнародна нагорода ім. Сократа (Оксфордський університет, 12 березня 2006) — за особистий внесок до інтелектуального розвитку сучасного суспільства.
  • Визнаний «молодою людиною року» за підсумками опитування, проведеного газетою «Новий час» серед журналістів Вірменії, Грузії та Азербайджану (1998)

Примітки

ред.
  1. Бібліотечний каталог російських та українських дисертацій. Архів оригіналу за 11 жовтня 2010. Процитовано 20 травня 2013.
  2. Медведєв вручив нагороди керівництву Російсько-Вірменського (Слов'янського) університету

Посилання

ред.