Дараган Михайло Петрович
Михайло Петрович Дараган (1833 — 17 листопада 1918) — український аристократ з роду київських полковиків Дараганів Війська Запорозького Городового. Калішський губернатор у Польщі, вологодський у Росії та чернігівський губернатор в Україні. Сенатор, дійсний таємний радник (1910). Почесний громадянин міст Мінська та Каліша.
| Дараган Михайло Петрович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 2 вересня 1834 |
| Помер | не раніше 1916 |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | губернатор |
| Alma mater | Академія Генерального штабу |
| Учасник | Кримська війна |
| Військове звання | полковник |
| Батько | Дараган Петро Михайловичd |
| Мати | Дараган Анна Михайлівнаd |
| У шлюбі з | Yekaterina Stolpakovad |
| Діти | Pyotr Daragand і Ivan Daragand |
| Нагороди |
      |
Біографія ред.
Зі шляхти Полтавської губернії. Син генерал-лейтенанта Петра Михайловича Дарагана (1800—1875) від його шлюбу з дитячою письменницею Ганною Михайлівною Балуг'янською. Народився Петербурзі, хрещений 26 вересня 1833 року у церкві Катерининського інституту при сприйнятті діда М. Балуг'янського та тітки Єлизавети Балуг'янської[1].
Закінчив Школу гвардійських підпрапорників та кавалерійських юнкерів, служив у Кавалергардському, в Ольвіопольському полку, учасник Кримської війни. У 1858 р. закінчив Миколаївську академію Генерального штабу. У 1860 р. вийшов у відставку у чині полковника. З 1864 року на статській службі.
Був мінським віце-губернатором (1870—1876). З 2 січня 1876 до 30 липня 1878 р. — Чернігівський губернатор. Сприяв створенню міської бібліотеки, виходу «Чернігівської газети»[2].
Потім — вологодський (30.7.1878 — 30.11.1879)[3] та калішський губернатор (21.1.1883 — 10.12.1902).
З 1897 р. — шталмейстер; 1902 р. призначений до Сенату.
Помер у Петергофі від загального виснаження, похований на Троїцькому цвинтарі[4].
Сім'я ред.
Дараган був одружений зі своєю двоюрідною сестрою Катериною Миколаївною, донькою генерал-лейтенанта А. Стовпакова . Їх діти:
- Петро (1874—1960) — випускник Миколаївського кавалерійського училища (1894), учасник Першої світової війни та Білого руху, полковник Каргопольського 5-го драгунського полку — 28.11.1916-1917. З 1919 р. — у Німеччині, з 1920 р. — У Югославії.[5];
- Іван (1885—1977) — випускник Пажського корпусу (1904), підполковник. У травні 1920 р. емігрував до Польщі, з 1948 р. — В Аргентині[6].
Нагороди ред.
- Орден Святої Анни 3 ступеня з мечами (1854)
- Орден Святого Станіслава 2 ступеня з імператорською короною (1862)
- Орден Святого Володимира 3 ступеня (1873)
- Орден Святого Станіслава 1 ступеня (1876)
- Орден Святої Анни 1 ступеня (1884)
- Орден Святого Володимира 2 ступеня (1890)
- Орден Білого орла (1893)
- Орден Святого Олександра Невського (1905); діамантові знаки до ордена (1913)
- Прусський Орден корони 1 ступеня (1893)
Примітки ред.
- ↑ ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д. 254. с.654. Метрические книги церкви Екатерининского института.
- ↑ 1876 – 1878. Дараган Михайло Петрович (укр.). Siver-info : справочный портал Чернигова. Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 5 грудня 2012.
- ↑ Государственный архив Вологодской области. Ф. 18 О. 2 Д. 217
- ↑ Книга стола записей актов гражданского состояния при Петергофском Совдепе, 1918 год, записи о смерти с № 01 по № 100 // ЦГА СПб. Ф. Р-6143.— Оп. 1.— Д. 1469.— Л. 62-62 об. Запись № 62.
- ↑ Дараган Петр Михайлович. Русская армия в Великой войне. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 5 грудня 2012.
- ↑ Дараган Иван Михаилович. Русская армия в Великой войне. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 грудня 2012.
Література ред.
- Альманах современных русских государственных деятелей. — СПб.: Тип. Исидора Гольдберга, 1897. — С. 650.
- Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. — Киев : [скл. изд. у авт.], 1908. — Т. 1: А—Д. — С. 378.
- Павловский И. Ф. [1] — Полтава : Полт. учен. архивная комис, 1914. — С. 159. Архівовано з джерела 25 вересня 2013