Вікіпедія

Данієль Пайпс

американський історик, публіцист, письменник і політичний коментатор

Данієль Пайпс (англ. Daniel Pipes, 9 вересня 1949, Бостон, Массачусетс, США) — американський історик, публіцист, письменник і політичний коментатор, фахівець з ісламу і близькосхідного конфлікту[1].

Данієль Пайпс
Народився 9 вересня 1949(1949-09-09) (74 роки)
Бостон, США
Країна  США
Діяльність журналіст, письменник, історик, викладач університету, політолог
Alma mater Гарвардський університет (1978)
Commonwealth Schoold
Галузь міжнародні відносини
Заклад Гарвардський університет
Чиказький університет
Університет Пеппердайнаd
Науковий ступінь доктор філософії (1978)
Партія Республіканська партія США
Батько Річард Пайпс
Особ. сторінка es.danielpipes.org
CMNS: Данієль Пайпс у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився 9 вересня 1949 року в Бостоні, штат Массачусетс, в родині історика Гарвардського університету радянознавця Річарда Пайпса і його дружини Ірени, євреїв, що переїхали до США з Польщі 1939 року.

Вступив до Гарвардського університету 1967 року і 2 роки вивчав математику, після чого вирішив змінити фах і почав вивчати історію, зокрема середньовічну історію ісламу[2]. Відрізнявся від інших студентів тим, що вважав недоречними демонстрації лівих проти війни у В'єтнамі[3]. Шість років він вчився за кордоном, з яких 3 роки — в Єгипті.

1971 року отримав ступінь бакалавра гуманітарних наук, а 1978 року — ступінь доктора філософії (Ph.D.)[4].

Викладав у Чиказькому університеті, Гарвардському університеті і у Військово-морському коледжі США. Також обіймав різні посади в американському уряді, зокрема дві, на які був призначений президентом США Джорджем Бушем: віце-голова Ради з питань міжнародних наук ім. Фулбрайта і член правління Американського інституту миру[en]. Протягом 1986—1993 років Пайпс був директором Науково-дослідного інституту з питань зовнішньої політики[en].

Крім англійської мови Пайпс розмовляє французькою і читає арабською та німецькою[4].

Політика ред.

Пайпс є представником неоконсервативного напряму в американській політиці.

Він автор низки поширених політичних термінів: «новий антисемітизм», «борці ісламу» і «конспіраціонізм»[3].

Пайпс є членом 5 редакційних колегій, виступав на засіданнях багатьох комісій Конгресу США і брав участь у 4 президентських виборчих кампаніях у США.

Є творцем і керівником незалежної дослідницької організації «Близькосхідний форум», яка від 1994 року щоквартально видає збірник Middle East Quarterly[en][4], а від 1999 року — Middle East Intelligence Bulletin[3].

Протягом року, починаючи від 11 вересня 2001, Денієл Пайпс, за підрахунками The Nation[en], з'явився в 110 і 450 теле — і радіопередачах відповідно з коментарями і виступами про тероризм[5]. Сайт Пайпса відвідує від 140 до 160 тис. осіб на місяць[6].

Пайпс неодноразово заявляв: «Було б помилкою звинувачувати іслам, релігію з 14-віковою історією, за все те зло, яке здійснює войовничий іслам, тоталітарна ідеологія з менше ніж столітньою історією. Войовничий іслам це проблема, а поміркований іслам є вирішенням цієї проблеми»[7].

Відгуки ред.

Шейх Ахмад Субні Мансур[en], колишній професор університету Аль-Азхар у Єгипті, стажист у Гарвардській юридичній школі за програмою прав людини, сказав[7]:

  Ми, мусульмани, потребуємо таких мислителів, як доктор Пайпс, який може критикувати культуру тероризму в ісламі так само, як це зазвичай роблю я.
Оригінальний текст (англ.)
We Muslims need a thinker like Dr. Pipes, who can criticize the terrorist culture within Islam, just as I usually do
  

Професор Джордтаунського університету Джон Еспозіто[ru] назвав Пайпса «яскравим, досвідченим експертом з хорошою підготовкою», але разом з тим вважає, що він перекрутив факти, заявивши, що 10-15 % мусульман у світі є екстремістами[8].

Такі його опоненти, як сайт Voltaire Network[ru], називають його «заангажованим інтелектуалом», «натхненником ісламофобії»[3], а інші — «антимусульманським расистом»[9].

У відповідь на це, Джефф Якобі (Boston Globe) пише, що «все це — величезний і злісний наклеп, в чому може переконатися кожен, хто не полінується прочитати те, що Пайпс пише, і послухати, що він говорить», і наводить думки, що підтверджують цю точку зору. Зокрема, Ташбіх Сайєд, мусульманин, редактор журналу Pakistan Today, вважає, що Пайпс «не атакує мусульман», а те, проти чого він ополчився — це фашистська інтерпретація ісламу". «Для мене Денієл Пайпс — це голос розуму», — пише Сайєд[9].

Хусай Хаккані, науковець Фонду Карнегі вважає[9]:

  Пайпс не завжди правий у своїй аргументації. Як мусульманин, я не згоден з деякими з його політичних рекомендацій. Але його точка зору не є ні расистською, ні екстремістською; вона цілком укладається в рамки легітимних наукових дискусій
Оригінальний текст (англ.)
Pipes is not always right in all his arguments. As a Muslim, I disagree with several of his policy prescriptions. But his views are neither racist nor extremist; they fall within the bounds of legitimate scholarly debate
  

Нагороди та почесні звання ред.

  • 11 березня 2006 року Пайпса нагороджено Free Speech Award від данської організації «Товариство свободи друку 2004» (Trykkefrihedsselkabet af 2004)[10].
  • 2003 року Пайпс отримав звання почесного доктора Єшива-університету[en][11].
  • У травні 2006 року Пайпс отримав нагороду «Страж Сіону», яку вручає євреям, що підтримують державу Ізраїль, Бар-Іланський університет[12].

Книги і важливі публікації ред.

Пайпс є автором 12 книг, ще 11 написані в співавторстві.

Чотири книги присвячені проблемам ісламу
  • «Войовничий іслам досяг Америки» (англ. Militant Islam Reaches America), 2002, W. W. Norton & Company; paperback (2003) ISBN 0-393-32531-8
  • «Справа Рушді: роман, аятолла і Захід» (англ. The Rushdie Affair: The Novel, the Ayatollah, and the West), Вид. Birch Lane, 1990, Transaction Publishers, paperback (2003) ISBN 0-7658-0996-6
  • «Дорогою до Бога: іслам і політична сила» (англ. In the Path of God: Islam and Political Power), Вид. Basic Books, 1983, 2002, Transaction Publishers, ISBN 0-7658-0981-8
  • «Солдати-раби і іслам» (англ. Slave Soldiers and Islam) Вид. Yale University Press, 1981, ISBN 0-300-02447-9
Три книги описують події в Сирії
Чотири книги описують іншу близькосхідну тематику
  • «Мініатюри: Погляд на ісламську і близькосхідну політику» (англ. Miniatures: Views of Islamic and Middle Eastern Politics) (2003), Transaction Publishers, ISBN 0-7658-0215-5
  • «Довга тінь: Культура і політика Середнього Сходу» (англ. The Long Shadow: Culture and Politics in the Middle East) (1999), Transaction Publishers, ISBN 0-88738-220-7
  • «Прихована рука: Страхи близькосхідної змови» (англ. The Hidden Hand: Middle East Fears of Conspiracy) (1997), Palgrave Macmillan; paperback (1998) ISBN 0-312-17688-0
  • «Посібник арабіста з розмовної єгипетської» (англ. An Arabist's guide to Colloquial Egyptian) (1983), Foreign Service Institute

Книга «Змова: Як процвітає параноїдний стиль і звідки він походить» (англ. Conspiracy: How the Paranoid Style Flourishes and Where It Comes From) (1997, Touchstone; paperback (1999) ISBN 0-684-87111-4) присвячена теоріям змови та їх ролі в європейській політиці.

Книги в співавторстві
Інші публікації
  • «Піщана буря» (англ. Sandstorm) (1993), Rowman & Littlefield, paperback (1993) ISBN 0-8191-8894-8
  • «Здалеку: Вплив на зовнішню політику з Філадельфії» (англ. From a distance: Influencing foreign policy from Philadelphia) (Лекції Heritage) (1991), Heritage Foundation, ASIN B0006DGHE4
  • «Мусульманські іммігранти в США» (англ. Muslim immigrants in the United States (Backgrounder)) (2002), Center for Studies Immigration

Примітки ред.

  1. ↑ Американский аналитик: «Турция и НАТО: вместе или врозь?». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 червня 2020.
  2. ↑ Militant about «Islamism». Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 23 червня 2020.
  3. ↑ а б в г Дэниэл Пайпс, эксперт ненависти [Архівовано 8 жовтня 2008 у Wayback Machine.] Voltaire Network, редакційна[уточнити] стаття
  4. ↑ а б в Краткая Биография Даниэля Пайпса. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  5. ↑ Neocon Man. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 23 червня 2020.
  6. ↑ О сайте DanielPipes.org. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 23 червня 2020.
  7. ↑ а б Militant about «Islamism» [Архівовано 25 квітня 2021 у Wayback Machine.] by Janet Tassel. Harvardmagazine.com., 2005 г.
  8. ↑ John L. Esposito. (17 жовтня 2002). Militant Islam Reaches America (Daniel Pipes). The American Muslim. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 4 лютого 2011.
  9. ↑ а б в Эффективный путь к миру от Пайпса [Архівовано 17 липня 2011 у Wayback Machine.], Джефф Якоби, Бостон Глоуб, 22 червня 2003 року
  10. ↑ Rabinowitz, Beila (8 березня 2006). Dr Daniel Pipes To Be Awarded Danish "Free Speech Prize". PipeLine News. Архів оригіналу за 9 грудня 2008.
  11. ↑ Daniel Pipes, Middle East Scholar and Author, to Keynote Yeshiva University’s Commencement Exercises and Receive Honorary Degree May 22 (англ.). Yeshiva University. 12 травня 2003. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 24 січня 2010.
  12. ↑ Ruthie Blum: Interview: ‘I watch with frustration as the Israelis don't get the point' [Архівовано 19 вересня 2008 у Wayback Machine.] Jerusalem Post June 9, 2006. Retrieved on December 26, 2008.

Див. також ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Данієль_Пайпс&oldid=41772868