Відкрити головне меню

Данило Данилович Лідер (25 квітня (8 травня) 1917(19170508), Вікторфельд — 29 грудня 2002, Київ) — український художник-сценограф, педагог. Дійсний член Академії мистецтв України, член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України, Комітету з Державних премій України імені Тараса Шевченка.

Данило Данилович Лідер
Лідер Данило Данилович.jpg
Народився 25 квітня (8 травня) 1917(1917-05-08)
Вікторфельд
Помер 29 грудня 2002(2002-12-29) (85 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Україна Україна
Національність німець
Діяльність художник
Alma mater Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна
Членство Спілка художників СРСР
У шлюбі з Пітоєва-Лідер Кіра Миколаївна
Нагороди
Сталінська премія Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1993
Народний художник України
Медаль «Ветеран праці»

БіографіяРедагувати

Народився 25 квітня (8 травня) 1917 року в селі Вікторфельді Малчевсько-Полнинської волості Донецького округу Області Війська Донського (нині село Вікторівка Ростовська область). Німець. Від 1933 року навчався в Ростовському художньому училищі, а по його закінченні в 1937 році вступив до Ленінградської академії мистецтв.

З початком німецько-радянської війни, після окупації західних регіонів СРСР вермахтом, як етнічний німець був висланий на Урал, працював на трудовому фронті — спочатку забійником на шахтах, потім художником тресту «Еманжилинскуголь» в Челябінській області РРФСР.

Від 1946 року — головний художник Челябінського драматичного театру імені С. Цвіллінга. Від 1955 працював художником у театрах Ленінграда. У 1956 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна.

У 1962 році переїхав до Києва. Від 1963 року працював у Київському театрі оперети. Від 1965 року займав посаду головного художника Київського академічного українського драматичного театру імені І. Франка. Як художник співпрацював з іншими київськими театрами. Водночас у 19731980 роках викладав на кафедрі живопису і композиції Київського художнього інституту. У 19751980 роках — керівник театральної майстерні Київського художнього інституту. У 19791990 роках знову працював у Київському академічному українському драматичному театрі імені І. Франка.

Від 1990 року — викладач (водночас керівник майстерні), з 1994 року — професор кафедри живопису і композиції Української академії мистецтв. Заснував власну школу сценографії. Його учнями були ряд українських сценографів, серед яких Андрій Александрович-Дочевський, Володимир Карашевський, Марія Левитська, Сергій Маслобойщиков, Ігор Несміянов, Олег Луньов.

Помер в Києві 29 грудня 2002 року. 2 січня 2003 року похований на Байковому кладовищі.

ТворчістьРедагувати

Оформив понад 150 вистав, серед них:

Був автором багатьох публікацій з творчих питань у періодичних виданнях. Його теоретичний доробок поданий у збірці «Театр для себе» (автор концепції та упорядник Ольга Островерх), що містить філософську та театральну есеїстику художника.

ВідзнакиРедагувати

Лауреат Сталінської премії (1952; за оформлення вистави «Любов Ярова» К. А. Треньова в Челябінському академічному драматичному імені С. М. Цвіллінга), премії імені О. Корнійчука (1988) і Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993).

Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1972 року), Народний художник УРСР1982 року). Нагороджений медалллю Празької квадрієнале та медаллю «Ветеран праці». У 1977 році нагороджений Золотою медаллю 2-ї трієналлє у Вільнюсі за декорації до вистав «Макбет» В. Шекспіра та «Кар'єра Артуро Уї» Б. Брехта.

Джерела та літератураРедагувати