Дана́я (грец. Δανάη) — персонаж давньогрецької міфології: дочка Акрісія, царя Аргосу і Еврідіки (Eurydice of Argos[en]) або Аганіппи[1]. У мікенських текстах ім'я якогось божества: Da-nwa[2]. Згадана в «Іліаді» (XIV 319).

Даная
Δανάη
Даная і золотий дощ, зображення на беотійському червонофігурному кратері, 450-425р. до н.е., Лувр
Мати Персея
МіфологіяДавньогрецька
МісцевістьСтародавня Греція, Аргос
БатькоАкрісій
МатиЕврідіка (Аганіппа)
ДітиПерсей
Пов'язані персонажіЗевс
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Оскільки Акрісію було передбачено, що він буде убитий сином своєї дочки, то він ув'язнив Данаю в підземний мідний будинок і приставив до неї служницю. Зевс, полонений красою Данаї, проник до неї у вигляді золотого дощу[3] і запліднив її. Даная народила сина Персея. Коли Акрісій почув у підземеллі голос дитини, він наказав стратити служницю, а Данаю змусив зізнатися, хто батько дитини. Не повіривши їй, коли вона назвала батьком Зевса, він уклав її з дитиною в ящик і наказав кинути ящик у море[4]. Дехто вважає, що Данаю насправді спокусив Прет. Мідні покої в підземному будинку, де тримали Данаю, показували в Аргосі[5].

Хвилями ящик принесло до острова Серіфос, де рибалка Діктіс урятував Данаю з дитиною. Брат Діктіса, володар острова Полідект, закохався в Данаю. Завдяки Персеєві, який казково швидко виріс, Даная визволилася від переслідувань Полідекта й повернулася до Аргосу.

За італьським переказом, скриня з Данаєю й Персеєм припливла до Латіуму. Там Даная одружилася з Пілумном і разом з ним заснувала місто Ардею[6]. Тому Турн, цар рутулів, нащадок Пілумна, називається у Вергілія тим, хто походить від древніх героїв Аргоса і Мікен.

Дійова особа сатиричної драми Есхіла «Ті, які тягнуть невід» (фр.47а Радт), трагедії Софокла «Даная» (фр.165-167 Радт), трагедій Евріпіда, Лівія Андроніка і Невія «Даная».

Ув'язнення дівчини на період статевого дозрівання в темному ізольованому приміщенні має численні етнографічні паралелі (див. Дж. Дж. Фрезер, «Золота гілка», глава 60).

На честь персонажа названо астероїд 61 Даная.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Гигин. Мифы 63
  2. Предметно-понятийный словарь греческого языка. Микенский период. Л., 1986. С.141
  3. Софокл. Антигона 944—950; Гигин. Мифы 63
  4. Псевдо-Аполлодор. Мифологическая библиотека II 2, 2; 4, 1-2; 4, 4; Симонид, фр.38 Пейдж
  5. Павсаний. Описание Эллады II 23, 7
  6. Вергилий. Энеида VII 410; Первый Ватиканский мифограф II 55, 8

Література

ред.

Посилання

ред.