Дамат Ібрагім-паша

Дамат Ібрагім-паша (тур. Damat İbrahim Paşa, босн. Damat Ibrahim-Paša Novošehirlija; 15171601) — османський державний діяч боснійського або хорватського[1] походження, який тричі обіймав посаду великого візира[2] (вперше з 4 квітня по 27 жовтня 1596 року; вдруге з 5 грудня 1596 року по 3 листопада 1597 і втретє — з 6 січня 1599 по 10 липня 1601[3]). Він відомий як підкорювач Надьканіжи.

Дамат Ібрагім-паша
Народився 1550
Domislicad, Маглай, Зеніцько-Добойський кантон, Федерація Боснія і Герцеговина, Боснія і Герцеговина
Помер 10 липня 1601(1601-07-10)
Белград, Османська імперія
Поховання Стамбул
Країна Османська імперія
Діяльність Паша
Посада Великий візир Османської імперії[d], Великий візир Османської імперії[d], Великий візир Османської імперії[d] і бейлербей еялету Єгипетd
Конфесія іслам
У шлюбі з Айше Султан

Він також носив титул дамат («зять»), бо його дружиною була Айше-султан, одна з доньок султана Мурада III.

ЖиттєписРедагувати

Дамат народився в 1517 році біля містечка Нові-Шехер, що розташовується біля міста Маглай. Від Нови-Шехера він отримав своє прізвисько Новошехірлія[4].

Своєю кар'єрою при османському дворі Ібрагім-паша був зобов'язаний Мехмед-паші Соколовичу. У 1581 році, незабаром після смерті Мехмед-паші, Ібрагім-паша одружився з Айшою, донькою тодішнього правителя Мурада III і був призначений бейлербеєм Єгипту. Після смерті свого покровителя і віддаленості від столиці його вплив при дворі Мурада III ослаб.

У 1585 році Ібрагім-паша придушив повстання друзив у Лівані[5].

 
Мечеть Дамата Ібрагім-паші в стамбульському районі Фатіх.

До двору він повернувся за правління Мехмеда III, будучи призначеним вперше великим візиром у 1596 році. У червні того ж року османська армія виступила в похід проти Габсбургів. Метою війни було захоплення фортеці Егер, розташованій на північному сході від Будапешта, між Австрією та Трансільванією[6]. Кампанія закінчилася успішно, а Ібрагім-паша отримав від султана титул «підкорювача Егера». Султан, який всупереч традиції своїх останніх попередників очолював османську армію, після Керестецької битви залишив командування Ібрагім-паші, а сам повернувся до Стамбула[6]. Ібрагім-паша ж і сам неохоче прийняв на себе цю роль. Він не був прихильником активних бойових дій проти австрійців, що двічі приводила його до відставки з поста великого візира в 1596 і 1597 роках.

Ібрагім-паша знову був призначений великим візиром у 1599 році за умови, що він почне військову кампанію проти Австрії. Він почав свою кампанію, зображаючи загрозу Відню, а насправді направився до Естергома (завойованого Сулейманом Пишним у 1543 році і втраченого османами у 1595 році), але взяти місто не вдалося і зиму війська Ібрагім-паші провели в Белграді. Потім він продовжив військову кампанію проти Габсбургів у південному напрямку, осадивши замок Каніжа. Турецькі раби в замку підірвали порохові погреби, чим дуже сильно пошкодили його стіни. Але фортеця не впала, а на допомогу обложеним підійшла 20-тисячна армія солдатів під командуванням Філіпа Емануеля де Меркера. Османська армія перемогла обидві армії і замок здався. Тірьяки Хасан-паша був призначений бейлербеєм знову завойованого міста.

Надьканіжа стала центром початку нових османських атак у Центральній Європі. У вересні 1601 року спроба великої австрійської армії повернути замок була відбита намісником Тірьяки Хасан-пашою. Дамат Ібрагім-паша помер того ж року. Естергом був знову зайнятий Османською імперією в 1605 році[6].

ПосиланняРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Necdet Sevinç (1985). Osmanlı sosyal ve ekonomik düzeni. Üçdal Neşriyat. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 19 травня 2020. «Damat İbrahim Paşa — Milliyeti : Boşnak yahut Hırvat,» 
  2. Mutlu Dikmen (28 жовтня 2014). BOSNA REHBERİ: BOSNA REHBERİ. Mutlu Dikmen. с. 11–. GGKEY:BX7UBXRFSNF. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 19 травня 2020. «Devşirme sistemiyle Osmanlı hizmetine giren Sırplar ve Hırvatlar arasından da önemli devlet adamları çıkmıştır. Hersekzade Ahmet Paşa, Damat İbrahim Paşa ve Sokullu Mehmet Paşa bunlardan bazılarıdır» 
  3. İsmail Hâmi Danişmend, Osmanlı Devlet Erkânı, Türkiye Yayınevi, İstanbul, 1971 (Turkish)
  4. Bašagić
  5. Muvekkit
  6. а б в К. Финкель. История Османской империи. Видение Османа. — АСТ, 2010. — 243 с.