Дажбог

(Перенаправлено з Даждьбог)

Дажбог — бог Сонця, світла, добра, син Сварога, син Неба (буквально «дай бог», тобто податель (подавець) добра, багатства, бог-подавець, дарівник, отже бог достатку); у народі називався ще Дайбог, залишки назви є у вигукові «дай Боже» як відгомоні первісної жертовної трапези, до того ж із варінням меду; вигук зберігся понині в ритуальних обрядах та при розпиванні міцних напоїв; у колядках приспів: «Ой дай Боже!», а також вираз «дати на Боже», тобто «жертвувати на церковні потреби»; в Іпатіївському літопису під 1114 р. записано: «Єго же наричають Дажьбог. Солнце царь, син Сварогов, єже єсть Дажьбог»; божество входило до складу ідолів так званого Володимирового (Київського) пантеону (олімпу) поруч із Перуном, Хорсом, Стрибогом, Симарглом і Мокошею (коли в Києві почав княжити Володимир, він поставив поза своєю палатою на горі ідолів названих богів)[1][2].

Дажбог
ст.-сл. Даждьбог
Дажбог.1998г.смеш.тех., бум.40,5х28.jpg
Божество в слов'янська міфологія
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
М. Пресняков. Дажбог. 1998

Називаючи наших пращурів «Дажбожими онуками», автор «Слова о полку Ігоревім» виокремлює Дажбога як верховне божество, під всемогутньою силою якого було все небо — найвища цитадель Всесвіту.

Зображення Дажбога було в пантеоні князя Володимира на Старокиївській горі. Вважався родоначальником руського народу, у «Слові о полку Ігоревім» русичі звуться його внуками: «Погибашетъ жизнь Даждьбожа внука».

Дажбог вважався подателем благ, насамперед достатку та врожаю. Деякі дослідники навіть через це вважали його божеством дощу, проте сонячна символіка Дажбога є незаперечною.

Функції Дажбога перейшли до Святого Миколи.

Появу різних комах та плазунів навесні наші предки пояснювали тим, що Дажбог «відімкнув» землю. Для цього він посилав на землю пташок із ключами.

Дажбог у сучасному мистецтвіРедагувати

В Астрахані 10 квітня 2016 в особливо шанованому місці на території міста місцевими рідновірами встановлений кумир Дажбога[3]. 12 квітня 2016 року з'явилася інформація про спаплюженя кумира і знищення всієї прилеглої території[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Дажбог = Даждьбог // Знаки української етнокультури: словник-довідник / Віталій Жайворонок; НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – Київ: Довіра, 2006. – C. 166. – 703 с. – ISBN 966-507-195-5.
  2. Язичницьких богів символика // Енциклопедичний словник символів культури України / за заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. ─ Корсунь-Шевченківський: Вид. В. М. Гавришенко, 2015. — 911 c. — C. 896.
  3. В Астрахані був встановлений ідол Дажбога. vk.com (Русский). Процитовано 2016-05-26. 
  4. В Астрахані спаплюжили ідол Дажбога. vk.com (Русский). Процитовано 2016-05-26. 

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати