Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Д'Арвілл Мартін (англ. D'Urville Martin) — американський актор та режисер кіно та телебаченні. Він знімався у численних фільмах 1970-х років у жанрі blaxploitation. Народившись у Нью-Йорку, Мартін розпочав свою кар'єру в середині 1960-х, та незабаром знявся у таких відомих фільмах, як «Чорний як я» і «Вгадай, хто прийде на обід». У своїй кар'єрі Мартін також срежисував такі фільми, як фільми, серед яких «Долемайт», з Руді Рей Мур в головній ролі.[2]

Д'Арвілл Мартін
Народився11 лютого 1939(1939-02-11)[1]
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Помер28 травня 1984(1984-05-28)[1] (45 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
·інфаркт міокарда
ПохованняІнглвуд-Парк
Країна США
Діяльністькінорежисер, актор, телеактор
Знання мованглійська
IMDbID 0552121

Особисте життя

ред.

Д'Арвілл Мартін народився в Нью-Йорку у 1939 році. Від першого шлюбу з Френсіс Л. Джонсон у нього народилась донька Дебра. У другому шлюбі з Лілліан Фергюсон, на який він одружився у 1966 році, у нього двоє дітей. Мартін помер від серцевого нападу в Лос-Анджелесі в 1984 році у віці 45 років.[3]

Кар'єра

ред.

Перша роль Мартіна зіграв у фільмі «Чорний як я» (1964).[4] Потім у нього були невеликі ролі у фільмах «Вгадай, хто прийде на обід» (1967) («Френкі», у автомобіль якого випадково влетіла Трейсі)[5] та «Дитина Розмарі» (1968) («Дієго», оператор ліфту).[6]

Пізніші фільми Д'Арвіля Мартіна у жанрі blaxploitation, починаючи з «Легенда про ніґґера Чарлі» (1972) році і протягом наступного десятиліття до фільму «Ведмідь» (1983). У «Легенді про ніґґера Чарлі» Мартін зіграв Тобі, друга-втікача Чарлі. Він зіграв цю роль у двох сиквелах фільму: «Душа ніґґера Чарлі» (1973) та «Босс Ніґґер» (1975).

Мартін також зіграв у інших відомих блексплуатаційних стрічках з Фредом Вільямсоном, таких як «Хаммер» (1972), «Чорний Цезар» (1973) та «Чортівня у Гарлемі» (1973).

Спадщина

ред.

«Долемайт» виявився гідним представником фільмів епохи blaxploitation, який відміно висміяли у стічці «Чорний динаміт» (2009). Історик Тодд Бойд робить висновок, що стиль Долемайта Руді Рея Мура надихнув таких реперів, як Snoop Dogg та The Notorious BIG.[7]

Мартін був режисером фільму «Долемайт» (1975) з Руді Реєм Муром. Окрім режисерства, Мартін зіграв антагоніста Віллі Гріна. У фільмі 2019 року про Мура та створення «Долемайта» — «Моє ім'я Долемайт» - Мартіна зіграв Веслі Снайпса. У стрічці, Мартін зображується як неохочий учасник проекта фільму «Долемайт», а роль режисера регулярно узурпується Муром.

Рік Назва Роль Примітки
1964 Чорний як я
1967 Вгадай, хто прийде на обід Френкі
1968 Дитина Розмарі Дієго
Час співати Люк Гарпер
1970 Людина-кавун Водій автобусу
1972 Легенда про ніґґера Чарлі Тобі
Фінальний відлік Біллі Джо Ешлі
Хаммер Сонні
1973 Чорний Цезар Преподобний Руфус
Книга чисел Біллі Боулгес
Душа ніґґра Чарлі Тобі
П'ять на чорній стороні Букер Т.
Чортівня у Гарлемі Преподобний Руфус
1975 Босс Ніґґер Амос
Шеба, крихітко Пілот
Долемайт Віллі Грін Також режисер
1976 Смертельна подорож Детектив Дон
Сліпа лють Віллі Блек
Чорний самурай В титрах невказаний
1983 рік Великий рахунок Ізі
1984 рік Ведмідь Біллі

Список літератури

ред.
  1. а б в Find a Grave — 1996.
  2. D'Urville Martin | The Museum Of UnCut Funk. museumofuncutfunk.com. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 27 листопада 2019.
  3. Actor D'Urville Martin Dies Of Heart Attack. Jet. 66 (14): 14. 11 червня 1984.
  4. D'Urville Martin filmography [Архівовано 31 жовтня 2019 у Wayback Machine.], d-urville-martin.fullmoviereview.com; accessed November 1, 2014.
  5. IMDb synopsis of Guess Who's Coming to Dinner [Архівовано 19 серпня 2020 у Wayback Machine.], imdb.com; accessed November 1, 2014.
  6. IMDB synopsis of Rosemary's Baby [Архівовано 21 серпня 2020 у Wayback Machine.], imdb.com; accessed November 1, 2014.
  7. Greg Oguss's review of Todd Boyd's book A Guide to the Super Fly '70s: A connoisseur's Journey through the Fabulous Flix, Hip Sounds and Cool Vibes that Defined a Decade in the article «Stereotypes of a Black Male Misunderstood», 2007. Архів оригіналу за 29 жовтня 2015. Процитовано 20 серпня 2020.

Посилання

ред.