Відкрити головне меню

Гідрохлоротіазид

хімічна сполука
(Перенаправлено з Гіпотіазид)
Hydrochlorothiazide-2D-skeletal.png
Гідрохлоротіазид
Систематизована назва за IUPAC
6-chloro-1,1-dioxo-3,4-dihydro-2H-1,2,4-benzothiadiazine-7-sulfonamide
Класифікація
ATC-код C03AA03
PubChem 3639
Хімічна структура
Формула C7H8ClN3O4S2 
Мол. маса 297,74 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 60—80%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 2—10 год. (двофазний)
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ГІПОТІАЗИД,
«ХІНОЇН Завод Фармацевтичних та Хімічних Продуктів Прайвіт Ко. Лтд.»,Угорщина
UA/7593/01/01
29.03.2013-29/03/2018
ГІДРОХЛОРТІАЗИД,
ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»,Україна
UA/6271/01/01
23.07.2012-23.07.2017
[1]


Гідрохлоротіазид (англ. Hydrochlorothiazide, лат. Hydrochlorothiazidum) — синтетичний препарат, що відноситься до групи тіазидних діуретиків[2], та є похідним бензотіазидину[3], що містить у своєму складі сульфонамідну групу.[4] Гідрохлоротіазид застосовується виключно перорально. Гідрохлоротіазид застосовується для лікування артеріальної гіпертензії як самостійний препарат[5][4], так і у комбінації з іншими лікарськими засобами, переважно інгібіторами АПФ та інгібіторами рецепторів ангіотензину-ІІ[6][7][8], та у багатьох країнах відноситься до антигіпертензивних препаратів першої лінії.[9][10] Гідрохлортіазид застосовується також для лікування набрякового синдрому, нецукрового діабету, затримці рідини при ожирінні, глаукомі, при ідіопатичній кальціурії та сечокам'яній хворобі (для профілактики утворення кальцієвих каменів).[4][2] Гідрохлоротіазид уперше синтезований у 1958 році[8], і вже у 1959 році дві фармацевтичні компанії «Merck» і «Ciba» провели успішні дослідження препарату для його подальшого використання у клінічній практиці.[11]

Зміст

Фармакологічні властивостіРедагувати

Гідрохлоротіазид — синтетичний препарат, що є похідним сульфонаміду, та відноситься до групи тіазидних діуретиків. Механізм дії препарату полягає у пригніченні реабсорбції іонів натрію та хлору, а також води, у кортикальному сегменті петлі Генле та в початковій частині дистальних канальцях нирок, що призводить до збільшення виведення їх із організму.[8][2] Гідрохлоротіазид не впливає на сегмент петлі Генле, який знаходиться у мозковому шарі нирок, що зумовлює його нижчу діуретичну активність у порівнянні з петльовими діуретиками (фуросемідом, торасемідом). Гідрохлоротіазид також підвищує виведення іонів калію та магнію, хоча й у меншому ступені, ніж петльові діуретики, а виведення калію із організму зростає пропорційно збільшенню дози гідрохлоротіазиду.[3][8] Гідрохлоротіазид також пригнічує фермент карбоангідразу[3], що призводить до підвищення виведення з організму карбонатів.[2] Гідрохлоротіазид також знижує виведення іонів кальцію з організму, тому він рекомендується для застосування хворим на артеріальну гіпертензію у поєднанні з остеопорозом.[8] Препарат також знижує виведення сечової кислоти з організму[7][3], тому він не рекомендується для застосування у хворих на подагру.[8] Гіпотензивний ефект гідрохлортіазиду зумовлений зниженням об'єму циркулюючої рідини, а також пов'язаного із ним підвищення активності реніну, секреції альдостерону[6], зниження реактивності стінки судин та зниження впливу судинозвужуючих середників (таких як адреналін та норадреналін) з одночасним посиленням депресорного впливу на нервові закінчення у судинах у зв'язку зі зниженням концентрації іонів натрію у цитоплазмі клітин гладких м'язів судин. Гідрохлоротіазид є однаково ефективний при артеріальній гіпертензії, спричиненій різними факторами, як ідіопатичній, так і вазоренальній, і спричиненій передозуванням інгібіторів синтезу простагландинів (нестероїдних протизапальних препаратів).[12] При застосуванні гідрохлоротіазиду найбільш виражений діуретичний та гіпотензивний ефект спостерігається при застосуванні низьких доз препарату (12,5—25 мг), вищі дози майже не збільшують корисної дії препарату, але призводять до підвищення частоти побічних ефектів від його застосування.[8] Застосування низьких доз гідрохлоротіазиду, яке частина вчених згідно досліджень попередніх років вважала менш ефективним, ніж застосування інших тіазидоподібних діуретиків (хлорталідону та індапаміду)[5], згідно з новішими даними вважається рівнозначним із застосуванням інших діуретичних препаратів[6], і подібно до застосування інших антигіпертензивних препаратів, призводить до регресу гіпертрофії лівого шлуночка та запобігає серцево-судинним і мозковим ускладненням у хворих артеріальною гіпертензією середнього та літнього віку.[8] У хворих нецукровим діабетом гідрохлоротіазид знижує об'єм сечі та підвищує її концентрацію, а також знижує відчуття спраги. Точний механізм цих явищ невідомий, ймовірно він пов'язаний із впливом препарату на мозковий центр, який регулює відчуття спраги; а зменшення об'єму виділеної сечі пов'язане із покращенням концентраційної функції нирок.[3] Гідрохлоротіазид також має здатність знижувати внутрішньоочний тиск (переважно при субкомпенсованих формах глаукоми).[2][3]

ФармакокінетикаРедагувати

Гідрохлоротіазид швидко, але не повністю всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату складає 90—100 %. Максимальна концентрація препарату в крові досягається протягом 1,5—3 годин. Діуретичний ефект препарату розпочинається через 2 години після застосування гідрохлоротіазиду. Гідрохлоротіазид швидко розподіляється в організмі, та має здатність накопичуватися в еритроцитах. Препарат проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Гідрохлоротіазид лише на 40 % зв'язується з білками плазми крові. Метаболізується препарат у печінці у дуже незначній кількості, виводиться із організму переважно із сечею в незміненому вигляді. Виведення препарату двофазне, у першій стадії період напіввиведення становить 2 години, у другій стадії — 10 годин. У хворих літнього віку та у хворих із порушеннями функції нирок виведення гідрохлоротіазиду з організму сповільнюється, при порушеннях функції печінки виведення гідрохлоротіазиду із організму не сповільнюється.[2]

Показання до застосуванняРедагувати

Гідрохлоротіазид застосовується при артеріальній гіпертензії (як монотерапія, так і у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами); набряковому синдромі, спричиненому серцевою, нирковою та печінковою недостатністю, прийомом лікарських препаратів та при передменструальному синдромі; нецукровому діабеті; при затримці рідини у хворих на ожиріння; у випадку місцевих набряків (після травми або тромбозу); для профілактики утворення кальцієвих каменів у нирках (при сечокам'яній хворобі та ідіопатичній кальційурії); при субкомпенсованих формах глаукоми.[4][2]

Побічна діяРедагувати

При застосуванні гідрохлоротіазиду найчастішими побічними ефектами є гіпокаліємія, гіпомагніємія, порушення толерантності до глюкози або дебют цукрового діабету, а у хворих цукровим діабетом — погіршення перебігу захворювання аж до розвитку гіперосмолярної коми, підвищення рівня у крові холестерину та тригліцеридів, імпотенція[8], підвищення рівня сечової кислоти у крові.[7]

Серед інших побічних ефектів зрідка можуть спостерігатися[2][4]:

ПротипоказиРедагувати

Гідрохлоротіазид протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату та інших похідних сульфонаміду, при важкій нирковій недостатності (у тому числі анурії) та печінковій недостатності, виражений гіпонатріємії та гіпокаліємії, вираженій гіперкальціємії, симптоматичній гіперурикемії або подагрі, важкі форми цукрового діабету, у першому триместрі вагітності. Не рекомендується застосування препарату для лікування набряків при еклампсії, прееклампсії або інших набряків у період вагітності. Не рекомендований препарат для застосування під час годування грудьми.[2][4] Гідрохлоротіазид застосовується дітям віком від 2 років.

Форми випускуРедагувати

Гідрохлоротіазид як монопрепарат випускається у вигляді таблеток по 0,025; 0,05 та 0,1 г.[3] Гідрохлоротіазид випускається також у вигляді комбінованих препаратів:

Заборона використання у спортсменівРедагувати

Хоча гідрохлоротіазид безпосередньо не є препаратом, який може використовуватися як допінг для покращення спортивних результатів, він, як і інші сечогінні препарати, заборонений для використання спортсменами згідно рішення Всесвітнього антидопінгового агентства як засіб, що сприяє приховуванню вживання допінгу, і виявлення гідрохлоротіазиду в організмі спортсменів під час змагань може служити причиною їх дискваліфікації.[46] Найвідомішим випадком дискваліфікації за вживання гідрохлоротіазиду була дискваліфікація російського велосипедиста Олександра Колобнєва на Тур де Франс у 2011 році.[47]

ПриміткиРедагувати

  1. Державний реєстр лікарських засобів України
  2. а б в г д е ж и к http://www.vidal.ru/drugs/molecule/509 (рос.)
  3. а б в г д е ж "Гидрохлортиазид в Справочнике Машковского". Архів " оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 10 квітень 2019.  (рос.)
  4. а б в г д е http://compendium.com.ua/akt/72/3216/hydrochlorothiazidum (рос.)
  5. а б Тиазидные диуретики при АГ: гидрохлортиазид, хлорталидон или индапамид? (рос.)
  6. а б в http://www.academpharm.by/valsartan_i_gidrochlortiazid.html ЭФФЕКТИВНАЯ ФИКСИРОВАННАЯ АНТИГИПЕРТЕНЗИВНАЯ КОМБИНАЦИЯ ВАЛСАРТАН И ГИДРОХЛОРТИАЗИД: «КО-ВАЛСАРТАН» (РЕСПУБЛИКА БЕЛАРУСЬ) (рос.)
  7. а б в г д Ефективність лікування на основі препарату ЛорІста-НД — лозартан 100 мг + гідрохлортіаЗид 25 мг порівняно з комбінацією бісопролол 10 мг + гідрохлортіазид 25 мг у пацієнтів з помірною та тяжкою Артеріальною гіпертензією: дослідження ЕЛІЗА
  8. а б в г д е ж и к л Каптоприл и гидрохлортиазид в арсенале кардиолога: вчерашний день или «золотой» стандарт?
  9. Hydrochlorothiazide. The American Society of Health-System Pharmacists. Процитовано січень 2015.  (англ.)
  10. Wright, JM; Musini, VM (8 липня 2009). First-line drugs for hypertension.. The Cochrane database of systematic reviews (3): CD001841. PMID 19588327. doi:10.1002/14651858.CD001841.pub2.  (англ.)
  11. Ravina, Enrique (2011). The evolution of drug discovery : from traditional medicines to modern drugs (вид. 1). Weinheim: Wiley-VCH. с. 74. ISBN 9783527326693.  (англ.)
  12. ГІПОТЕНЗИВНА ДІЯ ГІДРОХЛОРТІАЗИДУ В УМОВАХ ІНДОМЕТАЦІЙНОЇ І ВАЗОРЕНАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ
  13. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=32362
  14. http://www.vidal.ru/drugs/enap-h__21247 (рос.)
  15. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=35014
  16. http://www.vidal.ru/drugs/lisinopril_hl_20_krka__39017 (рос.)
  17. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=31760
  18. http://www.vidal.ru/drugs/ramazid_h__21333 (рос.)
  19. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=28839
  20. http://www.vidal.ru/drugs/zocardis_plus__30055 (рос.)
  21. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=20602
  22. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=29846
  23. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=24181
  24. http://www.vidal.ru/drugs/losartan/hydrochlorothiazide-teva__39011 (рос.)
  25. http://www.vidal.ru/drugs/candecor_n_16__41020 (рос.)
  26. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=13142
  27. http://www.vidal.ru/drugs/valz_h__39401 (рос.)
  28. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=34316
  29. http://www.vidal.ru/drugs/teveten_plus__30011 (рос.)
  30. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=13485
  31. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=34158
  32. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=14184
  33. http://www.vidal.ru/drugs/micardisplus__5945
  34. http://compendium.com.ua/info/170980/aktavis-ukraina/azomeks-h (рос.)
  35. http://www.vidal.ru/drugs/co-rasilez__24685 (рос.)
  36. http://www.vidal.ru/drugs/biprol_plus__36173 (рос.)
  37. http://www.vidal.ru/drugs/nebilong_h__36087 (рос.)
  38. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=23735
  39. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=14049
  40. http://www.vidal.ru/drugs/triampur_compositum__854 Архівовано 11 вересень 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  41. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=28352
  42. http://www.vidal.ru/drugs/adelphane-esidrex__12 (рос.)
  43. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=3436
  44. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=3575
  45. http://www.vidal.ru/drugs/co-exforge__38528 (рос.)
  46. The 2011 Prohibited List.  (англ.)
  47. Tour de France: Alexandr Kolobnev positive for banned diuretic. Velonation. 2011-07-11. Архів оригіналу за 2011-07-14. Процитовано 2011-07-12.  (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Фармацевтична хімія: Підручник/ Ред. П. О. Безуглий. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 560 с. ISBN 978-966-382-113-9
  • Фармакологія: підручник / І. В. Нековаль, Т. В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», 2011.— 520 с. ISBN 978-617-505-147-4

ПосиланняРедагувати