Гіпотеза константності

Гіпотеза константності Вернадського постулює, що кількість живої речовини біосфери для даного геологічного періоду є величина постійна.

Відповідно до цієї гіпотези, будь-яка зміна кількості живої речовини в одному з регіонів біосфери має бути скомпенсована в якомусь іншому регіоні. Правда, відповідно до постулатів видового збідніння, високорозвинені види та екосистеми найчастіше будуть замінюватися еволюційно (сукцесійно) об'єктами нижчого рівня. Крім того, відповідно до різних типів еколого-ценотичних стратегій, відбуватиметься процес рудералізації видового складу екосистем, і «корисні» для людини види будуть заміщатися менш корисними, нейтральними або навіть шкідливими.

В даний час людина порушила свою рівновагу з біосферою. Поки люди і великі тварини в своєму споживанні продуктів біосфери не перевищували 1% їх загальної кількості, біосфера перебувала в динамічній рівновазі з іншими земними оболонками. Сучасна людина споживає на свої потреби вже більше 7% продуктів біосфери і суттєво порушує її природний баланс. Наприклад, вже змінилося співвідношення запасів вуглецю в атмосфері і на суші, різниця між синтезом і розкладанням органічних речовин стала в сотні разів більше, ніж було спочатку.

Біосфера вже не справляється зі своєю функцією стабілізації, і скоро цю функцію людству доведеться взяти на себе. Зрештою вся система життя і середовища стане керуватися людиною, що спирається у своїй діяльності на закони природи.

Див. також ред.

Література ред.

  • Вернадский В. И. Биосфера. Л., 1926. — Т. 1—2,
  • Лавренко Е. М. О фитогеосфере. В кн.: Вопросы географии. — М., 1949;
  • Сукачёв В. Н. Основные понятия лесной биогеоценологии. В кн.: Основы лесной биогеоценологии, М., 1964.
  • Быков Б. А. Экологический словарь. — Алма-Ата: Наука, 1983. — 216 с.
  • Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.

Посилання ред.