Гімнокаліціум Міхановича

Гімнокаліціум Міхановича
Gymnocalycium mihanovichii
Гімнокаліціум Міхановича
Гімнокаліціум Міхановича
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Trichocereeae
Рід: Гімнокаліціум (Gymnocalycium)
Підрід: Microsemineum[1]
Вид: Гімнокаліціум Міхановича
Gymnocalycium mihanovichii
(Frič ex Gürke) Britton & Rose, 1922
Синоніми
Echinocactus mihanovichii Frič & Gürke
Gymnocalycium friedrichii (Werderm.) Pazout
Gymnocalycium mihanovichii var. albiflorum Pazout
Gymnocalycium mihanovichii var. filadelfiense Backeb.
Gymnocalycium mihanovichii var. friedrichii Werderm.
Посилання
Вікісховище: Gymnocalycium mihanovichii
Віківиди: Gymnocalycium mihanovichii
EOL: 5190723
IPNI: 115434-2
ITIS: 907956
МСОП: 152060
NCBI: 484760
The Plant List: kew-2835702

Гімнокаліціум Міхановича[2] (Gymnocalycium mihanovichii (Frič ex Gürke) Britton & Rose, 1922) — кактус з роду гімнокаліціум (підрід Microsemineum).

Назва ред.

 
Ілюстрація Gymnocalycium mihanovichii у виданні 1904 року К. Шумана, М. Гюрке і Ф. Фаупеля «Blühende Kakteen» (укр. «Квітучі кактуси»)
 
Квітка Gymnocalycium mihanovichii
 
Gymnocalycium mihanovichii в Ліберецькому ботанічному саду, Ліберець, Чехія
 
Безхлорофільні форми Гімнокаліціума Міхановича
 
Gymnocalycium mihanovichii var. friedrichii
 
старий Gymnocalycium mihanovichii
 
квітка

Цей вид був відкритий Альберто Войтехом Фрічем. Видова назва дана на честь Ніколаса Міхановича (1848—1929) — аргентинського судновласника югославського походження, що оплатив відправку рослин Фріча до Європи.[3] Ніколас Міханович заснував навігаційну компанію, яка перша на початку ХХ століття з'єднала Буенос Айрес з уругвайськими містами Колонія-дель-Сакраменто і Кармело.

Загальна біоморфологічна характеристика ред.

Стебло сіро-зелене або червонувато-коричневе, кулясте, близько 5 — 6 см в діаметрі. Ребра (як правило 8) гострі, в розрізі трикутні, мають потовщення з темними і світлими поперечними смугами. Радіальні колючки (як правило 5) сіро-коричневі, зігнуті, до 1 см завдовжки. Квітки від жовтувато-зеленого до зеленувато-оливкового кольору, близько 3 см завдовжки і в діаметрі. Є різновиди з квітками білого, рожевого і жовтого забарвлення. Плоди веретеноподібні.

Ареал розповсюдження в природі ред.

Ареал цього виду охоплює Аргентину (провінції Чако, Формоса), Болівію і Парагвай.

Екологія ред.

Гімнокаліціум Міхановича росте на висотах від 0 до 500 м над рівнем моря в кущах, напівсхований серед невисокої рослинності, що його оточує, на піщаних ґрунтах під захистом чагарників і пальм.

Різновиди ред.

Gymnocalycium mihanovichii дуже мінливий. Описано більше десятка різновидів цього виду, але описи частини з них легально не опубліковані, виділення в різновиди і підвиди інших — сумнівно.

Загорози та охорона у природі ред.

Основною загрозою для цього виду є випас[en] худоби. Достовірних даних про чисельність та її зміну немає. Гімнокаліціум Міхановича зустрічається в декількох охоронюваних районах Парагваю (Дефенсорес-дель-Чако і Теньєнте Енциско) та в парках провінції Чако в Аргентині.

Культивування ред.

На початку 20 століття на сіянцях цього виду були помічені вражаючі мутації і в результаті відбору отримані незвичайні червонозабарвлені кактуси. Тепер вони широко відомі як гімнокаліціум Міхановича, різновид Фрідріха (Gymnocalycium mihanovichii var. friedrichii Werderm.). Цей різновид названий на честь Адольфо Марії Фрідріха — австрійсько-парагвайського фотографа, натураліста, дослідника та збирача кактусів і орхідей. Ці кактуси позбавлені хлорофілу і здатні існувати без повноцінного газообміну (вуглекислота-кисень). Тому вони можуть рости лише щепленими на іншому тонкому повільнозростаючому кактусі, отримуючи від нього відсутні речовини. Виведені й інші безхлорофільні форми цього кактуса — жовта, рожева, оранжева.

Відповідно до умов на природних місцях зростання, кактуси цього виду надають перевагу зимовій температурі близько 10 °C і не зовсім сухому ґрунту. Під час вегетаційного періоду їм потрібен рясний полив і добре дренований, досить поживний субстрат. В природних умовах вони ростуть, серед трави і чагарників, тому надають перевагу напівтіні.

Примітки ред.

  1. [[[Біологічна класифікація|Классификация]] рода Gymnocalycium по [[Ганс Тілль|Х. Тиллю]] (Н. Till, 2003) (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 20 червня 2015. Классификация рода Gymnocalycium по Х. Тиллю (Н. Till, 2003) (рос.)]
  2. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  3. Словник іноземних слів на Українському сайті про кактуси та кактусистів. Архів оригіналу за 28 серпня 2014. Процитовано 21 червня 2015.

Джерела ред.

  • Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 p. 356 (англ.)
  • Hunt, D., Taylor, N. & Graham, C. The New Cactus Lexicon — Milborne Port: DH Books, 2006. (англ.)
  • J. Borg. «CACTI a gardener's handbook for their identification and Cultivation» — London, Reprinted — 1956 (англ.)
  • Pilbeam, John. Gymnocalycium: A Collector's Guide. A. A. BALKEMA / ROTTERDAM / BROOKFIELD / 1995, 1995. 332 pages. ISBN 905410192X; ISBN 9789054101925. P. 99-102 [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Gerhardt Frank. Genus Gymnocalycium/ Cact. Succ. Y.(U.S.) 5, 215—218, 1976
  • Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. Стр. 110 (рос.)

Література ред.

  • Taschenb. Cactusliebhaber 2:124. 1844 (L. K. G. Pfeiffer & C. F. Otto, Abbild. Beschr. Cact. 2: sub t. 1, in adnot. 1845)
  • Zuloaga, F. O., O. Morrone, M. J. Belgrano, C. Marticorena & E. Marchesi. (eds.) 2008. Catálogo de las plantas vasculares del Cono Sur. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 107(1-3): I-XCVI, 1-3348. (ісп.)
  • Турдиев С. и др. Кактусы. (Издание 2-е). Алма-Ата, «Кайнар», 1974 г. (рос.)
  • Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома. — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
  • Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6 (рос.)
  • Нико Вермёлен. Кактусы. Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 (рос.)

Посилання ред.