Гідроніми стародавньої Європи

Гідроніми стародавньої Європи (нім. alteuropäisch за Гансом Крае) — найдавніші (імовірно докельтські та догерманські) назви річок і водойм у Центральній та Західній Європі. Термін «Стародавня Європа» у цьому сенсі запровадив Ганс Крае у своїй праці 1964 року [1] Крае вважав, що згадані гідроніми виникли у період бронзової доби, 2 тисячоліття до н. е. Відкритим залишається питання про індоєвропейське або інше походження цих гідронімів.

Крае виявив, що спільне коріння в «давньоєвропейських» назвах річок зустрічається в регіоні Балтійського моря, на півдні Скандинавії, в Центральній Європі, Франції, на Британських островах, Іберійському і Апеннінському півостровах. На цих землях пізніше проживали носії «кентумних» індоєвропейських мов (див. статтю Ізоглоса кентум-сатем)  — кельтських, італійських, німецьких, балтійських і іллірійської. Винятком є ​​Балкани, Греція та Східна Європа.

Згодом теорію Ганса Крае підтримав Тео Феннеманн.

Приклади ред.

Корінь-Dur- ред.

«Dur», докельтский корінь, що означає «вода» або «ріка» [2].

Корінь-Izara ред.

Iz, лігурійський або докельтський корінь, що означає «долина річки» та -ara зі значенням «вода».

Інші приклади ред.

Примітки ред.

  1. Термін «Стародавня Європа» Краге не слід плутати з терміном «стара Європа» за Марією Гімбутас, яка застосовувала його до Європи епохи неоліту.
  2. Gerhard Rohlfs, Le Gascon, 1935.

Див. також ред.

Література ред.

  • Hans Krahe. Unsere ältesten Flussnamen. Wiesbaden (1964).
  • British and European river-names. Transactions of the Philological Society, 94: 73-118. 1996.