Гідроксиди природні

Гідроксиди природні (рос. гидроксиды природные; англ. natural hydroxides; нім. natürliche Hydrooxide n pl) — клас мінералів, які являють собою сполуки металів з гідроксильною групою (ОН)^-, що повністю або частково заміщує йони кисню в оксидах.

Будова шарувата з гексагональною або близькою до неї найщільнішою упаковкою йонів (ОН)^-.

Включають близько 70 мінеральних видів. Найпоширеніші природні гідроксиди заліза (наприклад, ґетит, гідроґетит, лепідокрокіт і інш.), алюмінію (гібсит, беміт, діаспори) і марганцю (манґаніт, псиломелан, ін.). Сингонії природних гідрогсидів — ромбічна, моноклінна, триклінна, рідше — тригональна та тетрагональна. Більшість природних гідроксидів утворюють листуваті, пластинчаті, таблитчасті, лускаті, рідше голчаті, волокнисті, стовпчасті, щільні приховано-кристалічні (майже до аморфних), коломорфні і натічні агрегати, а також порошкуваті і землисті маси, нальоти, вицвіти, псевдо-морфози різних мінералів. Твердість і густина знижені в порівнянні з безводними оксидами. Гідроксиди природні — головним чином, гіпергенні мінерали. Частіше за все вони утворюються при хімічному вивітрюванні гірських порід в зонах окиснення рудних родовищ, при процесах осадонакопичення; поширені в ґрунтах. Гідроксиди природні складають руди основні промислові типів родовищ алюмінію (боксити), марганцю (осадові манганітові руди), частково заліза (бурі залізняки), входять до складу глибоководних залізо-марганцевих конкрецій.

Див. також

• Список мінералів

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.