Відкрити головне меню

Гідроксиди природні (рос. гидроксиды природные, англ. natural hydroxides, нім. natürliche Hydrooxide n pl) – підклас мінералів, природні водні оксиди деяких металів. Включають бл. 50 мінеральних видів. Найпоширеніші Г.п. заліза (наприклад, ґетит, гідроґетит, лепідокрокіт і інш.), алюмінію (гібсит, беміт, діаспори) і марганцю (манґаніт, псиломелан, інш.). Сингонії Г.п. -ромбічна, моноклінна, триклінна, рідше - тригональна та тетрагональна. Більшість Г.п. утворюють листуваті, пластинчаті, таблитчасті, лускаті, рідше голчаті, волокнисті, стовпчасті, щільні приховано-кристалічні (майже до аморфних), коломорфні і натічні агрегати, а також порошкуваті і землисті маси, нальоти, вицвіти, псевдо-морфози різних мінералів. Твердість і густина знижені в порівнянні з безводними оксидами. Г.п. - гол. чин. гіпергенні мінерали. Частіше за все вони утворюються при хім. вивітрюванні г.п. в зонах окиснення рудних родов., при процесах осадонакопичення; поширені в ґрунтах. Г.п. складають руди осн. пром. типів родов. алюмінію (боксити), марганцю (осадові манганітові руди), частково заліза (бурі залізняки), входять до складу глибоководних залізо-марганцевих конкрецій.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати