Гідо Вестервелле

німецький політик

Ґідо Вестервелле (нім. Guido Westerwelle; 27 грудня 1961(19611227), Бад-Гоннеф, ФРН — 18 березня 2016, Кельн, Німеччина) — німецький політик. 15-й віцеканцлер ФРН (з 28 жовтня 2009 року до 16 травня 2011 рік), а також міністр закордонних справ (з 28 жовтня 2009 до 17 грудня 2013 рік) у другому уряді Анґели Меркель. З 2001 до 2011 року — голова Вільної демократичної партії (ВДП). 2006 року очолював фракцію Вільної демократичної партії у Бундестазі.

Ґідо Вестервелле
нім. Guido Westerwelle
нім. Guido Westerwelle
Ґідо Вестервелле нім. Guido Westerwelle
Ґідо Вестервелле, 2012 рік
Міністр закордонних справ Німеччини
28 жовтня 2009 — 17 грудня 2013
Президент Горст Келер
Крістіан Вульф
Йоахім Ґаук
Прем'єр-міністр Анґела Меркель
Попередник Франк-Вальтер Штайнмаєр
Наступник Франк-Вальтер Штайнмаєр
Віцеканцлер Німеччини
28 жовтня 2009 — 16 травня 2011
Президент Горст Келер
Крістіан Вульфф
Прем'єр-міністр Ангела Меркель
Попередник Франк-Вальтер Штайнмаєр
Наступник Філіпп Реслер
Народився 27 грудня 1961(1961-12-27)
Бад-Гоннеф
Flag of North Rhine-Westphalia.svg Північний Рейн-Вестфалія
Помер 18 березня 2016(2016-03-18) (54 роки)
Кельн
Похований
Відомий як політик, адвокат, письменник
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність німець
Освіта Ernst-Moritz-Arndt-Gymnasiumd (1980), Боннський університет (1987) і Гаґенський заочний університет (1994)
Політична партія Вільна демократична партія
Батько Гайнз Вествервелле
Мати Еріка Вествервелле
У шлюбі з Міхаель Мронц
(нім. Michael Mronz)
Професія політик
Релігія Evangelical Church in the Rhinelandd
Нагороди
Підпис Signature G. Westerwelle.png
guido-westerwelle.de

Ґідо Вестервелле був почесним доктором сеульського Університету Ханьян, членом ради директорів організації трансатлантичного співробітництва «Atlantik-Brücke[en]» та членом ради повірених Німецького фонду з боротьби зі СНІДом, очолював фонд свого імені «Westerwelle Foundation».[1]

Як міністр закордонних справ Німеччини Ґідо Вестервелле одним із перших західних політиків відвідав Київ та спілкувався з протестувальниками на Майдані Незалежності України 5 грудня 2013 року, висловивши таким чином підтримку мирним протестам у Києві проти чинного на той час режиму Віктора Януковича.[2][3][4] Він також відвідував Україну в жовтні того ж року, провівши політичні консультації з керівництвом України й опозицією.[5]

Відкритий гей, перші гомосексуальні потяги у нього були ще в школі.[6] Був одружений з Міхаелем Мронцем.

ЖиттєписРедагувати

СтановленняРедагувати

Народився 27 грудня 1961 року в курортному містечку Бад-Гоннеф, що в районі Рейн-Зіґ, поблизу Бонна в землі Північний Рейн-Вестфалія. Його батьки, Гайнз та Еріка Вествервелле, були правниками. Вони розлучилися, коли Ґідо було 8 років, після чого він мешкав з батьком[6]. 1980 року закінчив боннську гімназію імені Ернста Моріца Арндта та вступив до Боннського університету, який закінчив 1987 року. Після першого (1987) та другого (1991) державного іспиту з права, 1991 року став адвокатом-практиком у Бонні. До 1994 року працював у фірмі свого батька.[7]

 
Ґідо Вестервелле — федеральний виконавчий директор «Молодих лібералів» (1982)

1994 року Ґідо отримав докторський ступінь з права в Гаґенському університеті — єдиному заочному університеті Німеччини.

Вільна демократична партіяРедагувати

Ще 1980 року Ґідо став членом Вільної демократичної партії. Один із співзасновників її молодіжного крила — Молоді ліберали, яке він очолював упродовж 5 років — з 1983 по 1988 роки.

1988 року став членом виконавчої ради партії. 1994 року став генеральним секретарем ВДП, на цій посаді був провідним розробником нової програми вільних демократів.[8]

1996 року обраний депутатом 13-го Бундестагу[8] за квотою, що звільнилася внаслідок переходу Гайнца Ланферманна на посаду міністра юстиції. А 1998 року Вестервелле повторно обрали уже на загальних виборах до 14-го Бундестагу (1998—2002) у переліку 43 депутатів від ВДП.

З 1993 до 2000 року Ґідо Вестервелле обіймав посаду голови міського відділення ВДП у Бонні.[9]

Лідер ВДПРедагувати

2001 року очолив Вільну демократичну партію, замінивши на цій посаді Вольфганга Ґерхарда, який керував фракцією у парламенті.

На парламентських виборах 2002 року зміг незначно підняти рейтинг партії з 6,8 % до 7,4 % голосів і збільшити кількість місць з 43 до 47. Кампанія запам'яталася екстравагантними методами. Ґідо Вестервелле роз'їжджав Ґідо-мобілем,[8] носив взуття з написом 18 (символізувало 18 передвиборних пунктів партії), узяв участь у реаліті-шоу «Великий брат». Попри це, 2003 року його переобирають головою партії.

Наступні виборчі кампанії проводилися без ексцентризму. На дострокових федеральних виборах, ініційованих 2005 року Ґерхардом Шредером, партія Ґідо здобула 9,8 %. Оскільки обидві провідні партії вирішили сформувати мегакоаліцію, Вестервелле відкинув пропозицію Ґергарда Шредера і перейшов в опозицію,[8] закинувши великій коаліції СДП та ХДС/ХСС зраду інтересів їхніх виборців, та назвав саму коаліцію «історичною помилкою».[10] З 2006 року замістив Вольфганга Ґерхарда в парламенті, очоливши фракцію лібералів.[8]

На чергових парламентських виборах 27 вересня 2009 року, Вільна демократична партія отримала рекордні в своїй історії 14,6 % голосів і 93 місця у Бундестазі. Сумарно в коаліції з ХДС/ХСС здобуто 48 % голосів виборців — 332 мандати з 622 місць.

За традицією представнику молодшої партії-партнера коаліції дістається посада віцеканцлера та голови МЗС.[8] З 28 вересня 2009 року після закінчення коаліційних перемовин з формування уряду Ґідо Вестервелле став віцеканцлером і міністром закордонних справ Німеччини в другому уряді Ангели Меркель, з якою заприятелював ще наприкінці 90-х, проводячи спільну роботу в опозиції до тодішнього канцлера Ґергарда Шредера.[11]

Камінг-аут та особисте життяРедагувати

 
Вестервелле зі своїм партнером Міхаелем Мронцом. (2009)

Ґідо Вестервелле не робив жодних публічних заяв щодо своєї орієнтації. Він просто прийшов на 50-річний ювілей Анґели Меркель, що відбувся 20 липня 2004 року, разом зі своїм партнером — бізнесменом Міхаелем Мронцом (нім. Michael Mronz).[8]

  Мій партнер та я ведемо абсолютно спокійний спосіб життя.[8]  

17 вересня 2010 року в Бонні Ґідо та Міхаель одружилися. Церемонію провів бургомістр Бонну Юрґен Німч (нім. Jürgen Nimptsch[de]). Подія відбулася у вузькому колі рідних та близьких подружжя.[12]

ХворобаРедагувати

Вестервелле хворів на лейкемію. Хворобу діагностували у червні 2014 року. За рік після діагнозу Ґідо Вестервелле заявляв про ознаки одужання та презентував свою книгу «Між двома життями».[13] Однак у листопаді 2015 року він був змушений знову проходити курс лікування.[14]

Ґідо Вестервелле помер 18 березня 2016 року в Університетській клініці Кельна.[15][16]

ПриміткиРедагувати

  1. Д-р Ґідо Вестервелле(нім.)
  2. Заява Федерального міністр закордонних справ Німеччини д-р Ґідо Вестервелле в Брюсселі. Посольство Федеративної Республіки Німеччина. Київ. Архів оригіналу за 6 квітень 2016. Процитовано 25 березень 2016. 
  3. Глава МЗС Німеччини прийшов на Євромайдан
  4. Вестервелле закликає захистити мирних демонстрантів в Україні
  5. Костюк, Богдана. Становище складне – Вестервелле після зустрічі з Януковичем. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-12-07. 
  6. а б Constantin Magnis. Mensch, Guido.(нім.)
  7. Життєпис Ґідо Вестервелле(нім.)
  8. а б в г д е ж и Лідер лібералів – від політичної легковажності до героя виборів. Німецька хвиля. 2009-09-28. Архів оригіналу за 2013-06-30. Процитовано 2009-11-13. 
  9. Dr. Guido Westerwelle, FDP. Deutscher Bundestag, 02.06.2007 (нім.)
  10. Наталя Фібріг (2005-11-12). стаття "Велика коаліція": підписано шлюбний контракт. Німецька хвиля. Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 2009-11-13. 
  11. Марсель Фюрстенау, Наталя Неділько (2009-10-05). стаття Дружба Меркель і Вестервелле: випробування владою. Німецька хвиля. Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 2009-11-13. 
  12. У Німеччині помер екс-голова МЗС Ґідо Вестервелле. Радіо Свобода. 25 березня 2016. Процитовано 2011-06-15. 
  13. Німеччина: помер колишній міністр закордонних справ Ґідо Вестервелле
  14. У Вестервелле виявили лейкемію
  15. Помер німецький політик Ґідо Вестервелле
  16. Екс-голова МЗС Німеччини Ґідо Вестервелле помер від раку. hromadske.ua (uk). Процитовано 2020-12-07. 

ПосиланняРедагувати