Відкрити головне меню

Гюнтер Крупкат (нім. Günther Krupkat (1905 — 1990) — німецький письменник. Творив в основному у часи НДР.

Гюнтер Крупкат
Günther Krupkat
Народився 5 липня 1905(1905-07-05)
Берлін, Німецька імперія
Помер 14 квітня 1990(1990-04-14) (84 роки)
Берлін, НДР
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність прозаїк
Мова творів німецька
Напрямок наукова фантастика
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (НДР)

Зміст

ЖиттяРедагувати

Навчався на інженера, але залишив навчання через брак грошей. До війни змінив ряд професій: фабричний робітник, комівояжер, монтер, лаборант. Також працював для преси і радіо, тоді ж були опубліковані його перші оповідання. Через участь в Опорі був змушений покинути Німеччину і бігти до Чехословаччини, повернувся після 1945 року.

Після повернення до Берліну закінчив навчання, деякий час працював головним редактором, а потім став вільним письменником. З 1972 по 1978 був головою робочої групи по утопічної літературі Союзу письменників НДР, створення якої сам ініціював.

У 1985 нагороджений Орденом «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня.

ТворчістьРедагувати

Крупкат про себе[1]:

««Ще замолоду я захопився природничими науками, технікою і мрією про те, щоб майбутнє людства було краще, чим за даних часів моєї юності. Такі книги, як «Через сто років» Белламі, марсіанський роман Олексія Толстого «Аеліта», «Подорож на Місяць» Жюля Верна і твори німецького робітника-астронома Бруно X. Бюргеля, окрилили мою фантазію і визначили остаточно напрям моїх пошуків. Розпрощавшись з колишнім ремеслом, я взявся за перо. Мені довелося пройти довгий і важкий шлях, перш ніж я став письменником-фантастом. Але я, не вагаючись, йшов цим шляхом, натхнений прагненням показати людям ті великі надихаючі перспективи, які - попри всі кордони - відкриває перед ними світ гуманності і трудового братства. У цьому глибокий сенс і мета науково-фантастичної літератури; зробити крок вперед, уявити собі майбутнє, стоячи обома ногами на добрій старій землі. Фантазія не знає кордонів. Світ нескінченний у своєму різноманітті, але він до пізнання».»

У 19 років, надихнувшись романом Олексія Толстого «Аеліта», написав свій перший роман «Од», однак він був відхилений видавництвами як «занадто лівий».

Найбільш відомими і популярними романами Крупката були «Коли боги загинули» (1963) і його продовження — «Набу» (1968), що вийшли у видавництві «Новий Берлін». У першому випадку описується невдалий контакт з іншопланетянами у далекому минулому; друга книга розповідає про одного з високорозвинених роботів, який залишився від цієї цивілізації. Найавторитетніший австрійський критик-фантастикозавець Франц Ротенштайнер[de] в 1979 назвав «Набу» «одним з найкращих прикладів наукової фантастики в НДР».

Основні романиРедагувати

  • 1956: Невидимки (Die Unsichtbaren)
  • 1957: Корабель приречених (Das Schiff der Verlorenen)
  • 1958: Обличчя (Das Gesicht), у 1962 екранізований
  • 1960: Велика межа (Die große Grenze)
  • 1963: Коли боги загинули (Als die Götter starben)
  • 1968: Набу (Nabou)

Українські перекладиРедагувати

  • Гюнтер Крупкат. Корабель приречених — Київ: Видавництво "Молодь", 1971 р.
  • Острів страху: [Оповідання] / Пер. Надії Андріанової // Колиска на орбіті. – К.: Веселка, 1983 – с.187-215

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати