Гуцаленко Микола Віталійович
Мико́ла Віта́лійович Гуцаленко (19 грудня 1991, Первомайськ, Миколаївська область — 23 лютого 2017, Дніпро) — український військовик, командир 2-го десантно-штурмового взводу 3-ї роти 1-го батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, молодший лейтенант. Майстер спорту України з веслування.
| Микола Віталійович Гуцаленко | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Молодший лейтенант | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження |
19 грудня 1991 Первомайськ, Миколаївська область | ||||
| Смерть |
23 лютого 2017 (25 років) Дніпро | ||||
| Громадянство |
 Україна | ||||
| Alma Mater | Миколаївське вище училище фізичної культури | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби | 2014—2017 | ||||
| Приналежність |
Україна | ||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||
| Рід військ |
 Десантні війська | ||||
| Формування | |||||
| Війни / битви | Війна на сході України | ||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Почесний громадянин міста Первомайська Миколаївської області (2018).
Життєпис ред.
Народився в місті Первомайську Миколаївської області. З дитинства захоплювався веслуванням, тренувався у Первомайській ДЮСШ у тренера Олександра Федорченка.
У 2005 році вступив до Миколаївського вищого училища фізичної культури (тренер — Олександр Шевченко), а після його закінчення — до Національного університету кораблебудування, якого так і не закінчив. Протягом восьми років входив до складу збірної Миколаївської області. У складі байдарки-двійки разом з Андрієм Сачковським виконав норматив майстра спорту. На чемпіонаті України 2014 року на байдарці-двійці в парі з Вадимом Деревинським посів третє місце з марафону.
У 2014 році залишив навчання в університеті і вступив до війська. Пройшов щаблями військової кар'єри від солдата до командира взводу, молодшого лейтенанта. Брав участь в обороні Донецького аеропорту, боях під Мар'їнкою, на Савур-могилі. Був одним з трьох «кіборгів», які встановили прапор над Донецьким аеропортом[1].
21 лютого 2017 року отримав важке поранення у зоні проведення АТО в районі Авдіївки, внаслідок чого впав у кому. Шпиталізований до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні. Помер 23 лютого 2017 року. Похований в Миколаєві на Центральному кладовищі[2].
Нагороди ред.
«За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.12.2015)[3].
«За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (10.04.2017, посмертно)[4].
Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі» 2-го ступеня.
Вшанування пам'яті ред.
У Первомайську ім'ям Миколи Гуцаленка названо вулицю, на якій він проживав.
Дивіться також ред.
Примітки ред.
- ↑ «Киборги» вновь водрузили флаг Украины над донецким аэропортом. Відео на YouTube
- ↑ Гуцаленко Микола Віталійович. Небесна гвардія. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 16.05.2021.
- ↑ Указ Президента України від 25 грудня 2015 року № 722/2015 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 22 березня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 10 квітня 2017 року № 104/2017 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 12 квітня 2017.
Джерела ред.
- Скончался киборг Николай Гуцаленко, установивший флаг на крыше донецкого аэропорта [Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.]. (рос.)