Гута Висівська (пол. Huta Wysowska) — частина лемківського села (присілок) Висова в Польщі, розташованого в Горлицькому повіті Малопольського воєводства, сільська гміна Устя-Горлицьке.

Присілок
Гута Висівська
пол. Huta Wysowska


Координати 49°26′26″ пн. ш. 21°08′47″ сх. д.H G O

Країна Польща
Воєводство Малопольське
Повіт Горлицький
Ґміна Устя Горлицьке
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Поштовий індекс 38-316
Автомобільний код KGR (Ґміна Устя-Горлицьке)
Код SIMC 0468387
OSM 2668411 ·R (Ґміна Устя-Горлицьке)
Гута Висівська. Карта розташування: Польща
Гута Висівська
Гута Висівська
Гута Висівська (Польща)
Мапа

Географія ред.

Село розташоване на Лемківщині, у Низьких Бескидах.

На заході село межує з селом Ріпки, на сході — Висова, на півночі — Ганьчова і на півдні (зі словацького боку) — Цигелка. За 10 км на північ знаходиться центр гміни — Устя Руське.

Історія ред.

7 жовтня 1868 року жителі сіл Висова і Бліхнарка викупили місцевий маєток від пана Володислава Войціковського.

1936 року в Гуті Висівській мешкало 72 греко-католики і 57 римо-католиків. Відправи проводились у дерев'яній богослужбовій каплиці Преображення ГНІХ. До 1945 року присілок належав до греко-католицької парохії Висова Горлицького деканату, до якої також належала Бліхнарка. Метричні книги провадились від 1784 року.[1].

Після другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, у цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА проти радянських та польських військ. Ті з українців, хто вижив, 1947 року під час операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі, натомість заселено поляків.[2]

Примітки ред.

  1. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини. — С. 14-16 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
  2. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 11 серпня 2016.

Джерела ред.