Гуріелі Ніно Давидівна
Ніно Гуріелі (груз. ნინო გურიელი; (27 січня 1961) — радянська та грузинська шахістка, гросмейстер серед жінок від 1980 року, має також титул міжнародного майстра серед чоловіків від 1997 року. Має фах журналістки. Походить із грузинського князівського роду Гуріелі, і є спадкоємицею князівського престолу Гурії.[2]
| Ніно Гуріелі | ||||
|---|---|---|---|---|
| Оригінал імені | ნინო გურიელი | |||
.jpg) | ||||
| Країна |
 СРСР→ Грузія | |||
| Народження |
27 січня 1961 (63 роки) Тбілісі, СРСР | |||
| Титул |
Гросмейстер серед жінок (1980) Міжнародний майстер (1997) серед чоловіків | |||
| Рейтинг ФІДЕ | 2295 (№ 9233 у жіночому рейтингу ФІДЕ у січні 2016 року)[1] | |||
| Піковий рейтинг |
2400 — 11 місце (січень 1987 року) | |||
Її рейтинг станом на грудень 2015 року — 2295 (9233-е місце у світі, 91-е серед шахісток Грузії).
Шахова кар'єра ред.
У 1979 році Ніно Гуріелі вперше виступила у міжзональному турнірі в Аліканте, на якому досягла свого найвищого результату в цих змаганнях, посівши третє місце[3] та вихід до турніру за олімпійською системою на першість світу серед жінок. У наступному році зустрілась у Тбілісі в першому раунді претенденток на першість світу з Ноною Гапріндашвілі, та програла їй із рахунком 3-6.[4] У 1982—1995 роках ще 7 разів брала участь у міжзональних турнірах. У 1997 році знову виборола право участі в турнірі претенденток на жіночу шахову корону після того, як на турнірі претенденток у Гронінгені посіла 9 місце.[5] У 2000 році брала участь у турнірі на першість світу за олімпійською системою, в якому несподівано програла представниці ПАР Марані Мейєр.[6]
Ніно Гуріелі у 1992—2000 роках чотири рази представляла Грузію на шахових олімпіадах; тричі у 1992, 1994 та 1996 виграючи золото у командних змаганнях; а в 2000 срібну нагороду. Окрім цього, здобула індивідуальна бронзу у 1994 році на четвертій шахівниці.[7] У 1992 році Ніно Гуріелі також здобула срібло на командному чемпіонаті Європи у 1992 році.
Найвищими досягненнями Ніно Гуріелі в індивідуальних змаганнях є 2 місце на чемпіонаті СРСР з шахів у 1981 році; та перемоги на міжнародних турнірах у Белграді у 1990 році (разом із Маргаритою Войською та Наташею Бойкович), Бидгощі у 1978 та 1979 роках, Бад-Кіссінгені у 1981 році, Сочі у 1983 році, Пловдиві у 1986 році та Камагуей у 1987 році.
Найвищого рейтингу Ніно Гуріелі досягла 1 січня 1987 року, і з результатом 2400 займала 11 місце у рейтингу ФІДЕ та 8 місце серед радянських шахісток.[8]
Зміни рейтингу ред.
|
Примітки ред.
- ↑ Дані з картки на сайті ФІДЕ
- ↑ Дворянские роды Российской империи.- Т.4.- М., 1998.- С.42 (рос.)
- ↑ 1979 Alicante Interzonal Tournament [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ 1980-81 Candidates Matches [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ 1997 Groningen Candidates Tournament [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ 2000 FIDE Knockout Matches [Архівовано 12 лютого 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ OlimpBase [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ FIDE rating history :: Gurieli, Nino [Архівовано 18 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
Література ред.
- Карпов А.Е. Шахматы: энциклопедический словарь. — Москва : Советская энциклопедия, 1990. — С. 98. — 100 000 прим. — ISBN 5-85270-005-3. (рос.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гуріелі Ніно Давидівна |
- Особова картка Ніно Гуріелі на сайті ФІДЕ
- Партії Ніно Гуріелі в базі ChessGames [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Рейтинг ФІДЕ [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Особиста карточка Ніно Гуріелі [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті 365chess.com
- Особиста карточка Ніно Гуріелі [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] на сайті OlimpBase.org