Гуманність
Гума́нність (лат. humanus — людяний) — любов, увага до людини, повага до людської особистості; добре ставлення до всього живого[1]; людяність, людинолюбство. Система установок особистості щодо людини, групи людей, живої істоти, обумовлена моральними нормами і цінностями, представлена у свідомості переживаннями жалю і реалізована у спілкуванні і діяльності в актах сприяння чи допомоги[2].
У вузькому сенсі гуманність — прагнення не завдавати страждань людині наскільки це можливо[3].
В життєвому і психологічному сенсі гуманність як якість і істотна властивість людини включає в себе:
- Альтруїзм (доброту);
- Моральність як сукупність життєвих правил поведінки, що реалізують альтруїзм і пригнічують егоїзм;
- Волю, як душевну силу, що реалізовує альтруїстичну і моральну поведінку в боротьбі з власним егоїзмом (див. воля (психологія) і воля (філософія)).
Без кожної з цих складових — альтруїзму, моральності і сили волі — гуманність немислима і існувати в дії, в дійсності, як реальна і дійсна людяність не може.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Гуманність [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Великий Енциклопедичний словник. 2000. (рос.)
- ↑ Гуманність [Архівовано 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // С. Ю. Головін. Словник практичного психолога. (рос.)
- ↑ М. Р. Львов. Словник антонімів… [Архівовано 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
|
Це незавершена стаття з етики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |