Провулок Гулака-Артемовського (Київ)
Провулок Гулака́-Артемо́вського[1] — зниклий провулок Києва. Пролягав від проспекту Валерія Лобановського до кінця забудови.
| Провулок Гулака-Артемовського Київ | |
|---|---|
 фото провулку у 2005 році | |
| Місцевість | Деміївка |
| Район | Голосіївський |
| Назва на честь | Семена Гулака-Артемовського |
| Колишні назви | |
| Павлівський провулок | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 105 м |
| Координати початку | 50°24′26″ пн. ш. 30°30′36″ сх. д. / 50.407389° пн. ш. 30.510139° сх. д. |
| Координати кінця | 50°24′22″ пн. ш. 30°30′37″ сх. д. / 50.406167° пн. ш. 30.510444° сх. д. |
| поштові індекси | 03118 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |
 «Либідська» |
| Автобуси | А 28 (по сусідньому проспекту Валерія Лобановського)) |
| Тролейбуси | Тр 42 (по сусідньому проспекту Валерія Лобановського) |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 10398 |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
Історія ред.
Виник на початку ХХ століття під назвою Павлівський. Назву Гулака-Артемовського провулок отримав 1955 року[2], на честь композитора С. Гулака-Артемовського. У 1980-ті роки провулок було дещо скорочено (до того він простягався від Козацької вулиці) у зв'язку зі зміною забудови.
Починаючи з весни 2007 року почалося поступове знесення нечисленних вже приватних будинків початку XX століття на тупикових вуличках обабіч проспекту Валерія Лобановського — провулках Балакірева та Гулака-Артемовського (напевно, для здійснення нового будівництва). Всього було знесено 5 будинків на проспекті Валерія Лобановського, 3 будинки на вулиці Івана Підкови, 3 будинки у провулку Балакірева і 5 будинків у провулку Гулака-Артемовського. На останніх двох провулках якраз і було по 3 і 5 приватних будинків відповідно. Останнім, орієнтовно наприкінці 2008 — на початку 2009 року, було знесено будинок № 8 по провулку Гулака-Артемовського і цією дією фактично було поставлено крапку в історії цієї вулиці.
Інформація про офіційну ліквідацію провулку наразі відсутня.
Примітки ред.
- ↑ За текстом рішення 1955 року про перейменування — вулиця Гулака-Артемовського.
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]
Джерела ред.
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. О. І. Марчук та ін. — К. : Державне видавництво технічної літератури, 1958. — 462 с.
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 50.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 60. — ISBN 5-88500-070-0.
- Вулиці Києва. Довідник / під ред. А. М. Сигалова. — К. : Агентство преси «Журналіст», 2005. — С. 24. — ISBN 966-95457-1-5.
- Гулака-Артемовського провулок // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 59. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 149. (рос.)
- К. Степанець, О. Михайлик. Втрачені споруди Києва (1992-2016), видання друге. К., 2016. с.114; 169.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |