Відкрити головне меню

Гузь Олександр Миколайович
Народився 29 січня 1939(1939-01-29) (80 років)
м. Ічня Чернігівської області УРСР
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Національність українець
Діяльність науковець
Alma mater Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Сфера інтересів механіка
Заклад Інститут механіки ім. С. П. Тимошенка НАН України
Вчене звання академік Національної академії наук України
Науковий ступінь Доктор фізико-математичних наук (1965)
Науковий керівник Директор Інституту Механіки ім. С. П. Тимошенка НАН України
Член НАН України
Нагороди Державна премія СРСР (1985), Державна премія Української РСР (1979, 1988), Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2008), Золота медаль імені В. І. Вернадського НАН України (2014)

Гу́зь Олекса́ндр Микола́йович (нар. 29 січня 1939) — український вчений у галузі механіки тіл, що деформуються, і механіки суцільних середовищ. Академік Національної академії наук України (1978), лауреат Державних премій СРСР (1985) і Української РСР (1979, 1988). Член Європейської академії наук.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився у м. Ічні Чернігівської області УРСР.

1961 року закінчив механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Уся його наукова діяльність пов'язана з Інститутом механіки ім. С. П. Тимошенка НАН України, який він очолює з 1976 року.

1962 року Олександр Миколайович захистив кандидатську, а 1965 — докторську дисертацію. 1973 року його обрано член-кореспондентом, а 1978 — дійсним членом Національної академії наук України.

Науково-педагогічна діяльністьРедагувати

О. М. Гузь зробив вагомий внесок у розвиток механіки тіл, що деформуються, та механіки суцільних середовищ. Його науковий доробок у цій галузі — тривимірна теорія стійкості деформівних тіл; теорія поширення та дифракції пружних хвиль у багатозв'язних тілах і тілах із початковими напруженнями; концентрація напружень біля отворів у оболонках; механіка композитних матеріалів та елементів конструкцій із них; аерогідропружність; некласичні проблеми механіки руйнування; механіка гірських порід; динаміка в'язкої стисливої рідини; механіка нанокомпозитів; неруйнівні методи визначення напружень у твердих тілах.

З-під пера Олександра Миколайовича вийшло близько 900 наукових праць, зокрема 56 монографій. Під його керівництвом та за безпосередньої участі підготовлено й опубліковано фундаментальні багатотомні колективні монографії: «Методи розрахунку оболонок» у 5 томах (1980–1982 рр.), «Механіка композитних матеріалів та елементів конструкцій з них» у 3 томах (1982–1983 рр.), «Просторові задачі теорії·пружності та пластичності» в 6 томах (1984–1986 рр.), «Механіка зв'язаних полів в елементах конструкцій» у 5 томах (1987–1989 рр.), «Некласичні проблеми механіки руйнування» в 4 томах (1990–1994 рр.) та «Механіка композитів» у 12 томах (1993–2003 рр.). Упродовж 2005–2007 рр. видрукувано 3 томи шеститомного видання «Успехи механики».

Він підготував 33 доктори та 100 кандидатів наук.

Ім'я О. М. Гузя добре знане у світовій науці. Його обрано членом-засновником Всесвітньої академії, він є членом Нью-Йоркської та Європейської академій наук. Учений входить до складу редакційних колегій низки закордонних наукових журналів. Головний редактор міжнародного наукового часопису «Прикладна механіка», голова Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки.

ВідзнакиРедагувати

Заслуги О. М. Гузя відзначені Державною премією СРСР у галузі науки (1985) — за цикл робіт по створенню методів розрахунку конструкцій з композиційних матеріалів, Державними преміями Української РСР (1978, 1988), преміями Академії наук УРСР — ім. О. М. Динника (1979) та ім. М. К. Янгеля (1983) та преміями Національної академії наук України ім. С. П. Тимошенка (2000) та ім. Г. С. Писаренка (2013).

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (Указ Президента України від 27.11.2008 № 1113/2008).

ДжерелаРедагувати

  • Вісник НАН України. — 2009. — N 1.

ПосиланняРедагувати