Відкрити головне меню

Вале́рій Фе́дорович Гу́дзь — український військовослужбовець, підполковник Збройних сил України, Учасник російсько-української війни. Народний Герой України.

Гудзь Валерій Федорович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Загальна інформація
Народження 12 лютого 1971(1971-02-12) (48 років)
Бориспіль
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Університет РВПДКУ
Псевдо «79»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
з 12.2017
24 ОМБр.svg
 24 ОМБр, командир
07.2015—12.2017
72 ОМБр.svg
 72 ОМБр, заступник командира
09.2014—07.2015 3 МБ
72 ОМБр.svg
 72 ОМБр, командир
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Комбат Валерій Гудзь: патріотизм - стрижень, що допомагає людині вижити у найскладніших ситуаціях

ЖиттєписРедагувати

1991 року, коли розпався СРСР, Валерій Гудзь, курсант випускного курсу Рязанського вищого повітрянодесантного командного училища, подав рапорт на ім'я начальника училища про переведення до Збройних сил України. 10 років служив в українській армії, зокрема, у 79-му парашутно-десантному полку у Миколаєві. Звільнився в запас у званні майора.

В мирний час проживав у рідному місті Бориспіль, працював викладачем Бориспільського професійно-технічного ліцею. Майстер спорту з боксу, тренер з боксу районної спортивної школи, викладач основ захисту Вітчизни та фізичної культури і здоров'я ДПТНЗ «Бориспільського професійного ліцею», де працював з 2006 року, ініціатор та засновник військово-патріотичного клубу «Боривітер»[1], депутат Бориспільської районної ради VII скликання.

З початком російської збройної агресії проти України гвардії майор запасу, десантник Валерій Гудзь в березні 2014-го прийшов до військкомату, щоб поновитися на службі. Йому запропонували посаду командира взводу механізованої бригади, і він одразу ж погодився. Зарахований до лав 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Влітку 2014-го став командиром роти, командиром батальйону. Пройшов бої в секторі «Д» на кордоні з РФ, під вогнем російських «Градів» (2014), в Луганській області (Червонопартизанськ), в районі Волновахи (2014—2016), в районі Авдіївки (2017).Був поранений 28 серпня 2014 року під час бою у місті Старобешеве Донецької області. Брав участь у боях під Петрівським, Білою Кам'янкою і Новоласпою; під його керівництвом розроблялися і проводились також операції по взяттю під контроль ЗСУ териконів довкола Докучаєвська, захопленню панівних висот в степах Приазов'я, протидії танковим атакам під Авдіївкою та багато інших. Маючи командирський талант та значний бойовий досвід, своїми рішеннями неодноразово рятував життя солдат.

Вже у вересні 2014 року Валерій Гудзь був призначений командиром 3-го батальйону 72 ОМБр, на початку 2015-го отримав чергове військове звання «підполковник», в липні 2015 року призначений на посаду заступника командира бригади.

З грудня 2017 року — командир 24 ОМБр ім. Короля Данила.[2][3]

РодинаРедагувати

  • донька Ганна Гудзь 2001 р.н., займається легкою атлетикою[4],
  • син Владислав Гудзь, 1993 р.н., майстер спорту з боксу, 200 переможних боїв; офіцер ЗСУ, учасник російсько-української війни.
  • дружина Маргарита Гудзь, вчитель загальноосвітньої школи м. Бориспіль

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати