Грінберг Урі-Цві

ізраїльський політик

Грінберг Урі-Цві
івр. אורי צבי גרינברג
Uri Zvi Grinberg 1956.jpg
Урі-Цві Грінберг
Народився 22 вересня 1896(1896-09-22)
Білий Камінь
Помер 8 травня 1981(1981-05-08) (84 роки)
Єрусалим
Поховання Єврейське кладовище на Оливковій горі
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина,
Діяльність письменник
Мова творів Їдиш і іврит[1]
Роки активності 1912—1981
Партія Херут
У шлюбі з Aliza Tur-Malka Greenbergd
Нагороди

CMNS: Грінберг Урі-Цві на Вікісховищі

Грінберг Урі-Цві (22 вересня 1896, Білий Камінь, Галичина — 8 травня 1981, Єрусалим) — єврейський письменник.

БіографіяРедагувати

Дитинство майбутнього поета пройшло у Львові, де він одержав традиційну єврейську освіту й почав писати вірші, які з 1912 року публікувалися на ідиші та івриті у періодичних виданнях.

1915 року призваний до австрійського війська, воював на сербському фронті. Війна внесла різкі зміни у настрій поезії У. Грінберга. Від 1920 року мешкає у Варшаві, де зближується з поетами-експресіоністами, зокрема, М. Перецем і М. Равичем та друкується на ідиші у виданнях «Халястре» та «Рінґен», на івриті — в «Ха-Ткуфа». У 1922 році намагався випускати журнал на їдиші «Альбатрос». Цей журнал, заборонений урядом Польщі, тому Грінберг у 1923 році переїздить до Берліна та продовжує випускати журнал «Альбатрос» (№ 3–4), де публікує свою поему «В царстві хреста». Тут, у Берліні знайомиться з поетесою Е. Ласкер-Шіллер, твори якої перекладає на іврит.

На початку 1924 року оселився в Ерец-Ісраель (майбутня держава Ізраїль). В Ерец-Ісраель Грінберг, пов'язаний тоді з сіоністським робочим рухом та рахував себе поетом єврейського пролетаріату, став писати виключно на івриті, а коли 1925 року заснували часопис «Давар», то став її постійним кореспондентом. Націоналістичні погляди поета й тоді виходили за межі офіційної програми робітничого руху, у якому Грінберг скоро був розчарований. У збірці ліричних віршів «Анакреон на полюсі печалі», виданій 1929 року все ще переважає екзистенціалістичне світосприйняття, але вже у книзі «Дворова собака» (1929) Грінберг розвінчує всю самоціль боротьби за поліпшення життя робітників як відступництво від месіанської ідеї відродження єврейської держави. У книзі «Бачення одного легіону». В останній, виданій 1928 року, виступив з різкою критикою соціалістів-провідників будівництва Ізраїлю й відмежувався від них. Відтепер поет став непримиренним критиком лідерів Ізраїлю, різко виступав проти англійської влади, під егідою якої творилася сучасна єврейська держава.

1932 — приїздить до батьків у Львів, оселяється у Варшаві, але у зв'язку з трагічними подіями в Тель-Авіві (вбивство одного з лідерів сіоністів-соціалістів Х. Арлозорова) повертається в Ізраїль. Виступає на захист бездоказово звинувачених у вбивстві, що пізніше й підтвердив суд.

1937 року — публікується вражаючий за змістом збірник поезій У. Грінберга «Книга викриття і віри», у якому поет звинуватив соціалістичне сіоністське керівництво у втраті ідеалів, оспівав Єрусалим, ганьбив Лондон та Москву й пророкував, що лише війна й кров визначать, хто буде господарем Ерець-Ізраїлю (землі Ізраїльської). Також поет різко виступав проти німецьких нацистів.

Під час другої світової війни У. Грінберг не опублікував жодного рядка. Його творче мовчання не було зрозумілим для співвітчизників. Лише 1945 року поет повернувся до своєї теми — загрози існуванню єврейського народу. У поетичному збірнику «Вулиці ріки» (1951) він оплакав всіх загиблих євреїв, своїх батьків та шістьох сестер.

У 1948, 1955, 1977 роках У. Грінберг нагороджувався літературної премією імені Бялика, 1957 — Державною премією.

Після створення держави Ізраїль У. Грінберг виступав за розширення її кордонів від Нілу до Єфрату. У партії М. Бегіна поет посів друге місце й став депутатом Кнесету (1949—1951). Він виступав проти встановлення дипломатичних стосунків з Німеччиною, за повну передачу Єрусалиму Ізраїлю. У результаті Шестиденної війни Ізраїль розширив свої кордони, до чого закликав У. Грінберг. Результати наступних воєн, які веде Ізраїль, викликали у ньому шквал протестів.

Погляди У. Грінберга поділяли лауреат Нобелівської премії з літератури Шмуель Агнон, поет Н. Альтерман та інші діячі єврейської культури.

Видавництво Інституту імені Бялика видало 16 томів Повного зібрання творів У. Грінберга.

ПриміткиРедагувати

  1. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

ДжерелаРедагувати

  • Абліцов В. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті / В. Г. Абліцов. — Київ : КИТ, 2007. — 436 с. — ISBN 978-966-8550-56-0.

ПосиланняРедагувати