Грілка
Грілка — контейнер, заповнений гарячою водою для зігрівання частини тіла сухим теплом та попередження переохолодження, або для домашньої терапії теплом (зняття болю)[1]. Грілкою може називатися і невеликий пристрій для обігріву кімнати. Найпоширеніші види грілок: гумові водяні, електричні та хімічні.
Медичні грілки ред.
Грілки застосовуються для лікування ще з часів Гіпократа. Викликають розслаблення гладкої мускулатури і активну гіперемію, завдяки чому мають болезаспокійливу, розсмоктувальну й трофічну дію. Причому грілка опосередковано діє на ті органи, вегетативні нерви яких виходять з того ж сегмента спинного мозку, в який вступають чутливі нерви ділянки тіла, що обігрівається. Розсмоктувальна дія залежить в першу чергу від тривалості процедури, і в меншій — від температури грілки.
Грілку використовують як засіб першої допомоги при переохолодженні. Також сухим теплом може допомагати при хронічних інфарктних процесах, наслідках травм. Однак застосування грілки при гострих запальних процесах в черевній порожнині (наприклад, гострий апендицит, гострий холецистит), а також при пошкодженнях шкіри, при ударах (в перші дні) може викликати ускладнення. Не рекомендується застосування грілки при болях в животі незясованого походження.
Обігрів ліжок ред.
Контейнери для обігріву ліжок використовувалися ще з 16 століття. Ними нагрівали ліжка перед тим, як іти до сну. У найстаріших версіях використовувалося вугілля. Ємності були з різних матеріалів: цинк, мідь, скло, дерево, глина. Щоб уникнути загорання, метал обмотували тканиною. Дуже швидко стали використовувати нагріті предмети (камені, цеглу), гарячу воду та сипучі речовини (крупу, висівки, сіль, пісок, золу) у шкіряних мішках та бичачих міхурах, бо це дозволяло залишати грілки з собою.
Гумові грілки ред.
Каучукові грілки використовувались у Британії щонайменше з 1875.[2] Сучасні традиційні грілки були запатентовані в 1903 році і виготовляються з натурального каучуку або ПВХ, із дизайном запатентованим хорватським винахідником Едуардом Пенкалою. Тепер їх часто покривають тканиною.
Наприкінці 20 століття використання використання гумових водяних грілок зменшилося у більшості країн світу, окрім Австралії[3], Ірландії, Великої Британії, країн що розвиваються та сільських районів. Їх витіснили системи опалення, обігрівачі, електричні ковдри. Втім, їх досі широко використовується в Чилі[4], де вона називається та спостерігається популярність популярності в Японії, де вона розглядається як екологічно чистий та економний спосіб зберегти тепло[5].
Хімічні грілки ред.
Хімічні грілки широко застосовувались в польових умовах. Вони можуть виділяти тепло завдяки екзотермічній реакції компонентів — наприклад, каталітична грілка, або при фазовому переході — наприклад, сольова грілка.
Різні види невеликих (кишенькових) хімічних грілок відомі з часів Першої світової війни, де вони використовувалися в арміях США і Англії для обігріву солдатів в окопах. В СРСР хімічні грілки для армії використовувалися починаючи з радянсько-фінської війни, в першу чергу для обігріву поранених при їх евакуації. У більшості грілок виділення тепла досягалося окисленням металевих порошків від додавання води.
В даний час достатнього поширення отримали хімічні грілки для індивідуального обігріву людини в польових умовах: у туристичному поході, на рибалці, полюванні, в умовах, пов'язаних з роботою на вулиці, на зимових видах спорту і так далі. Радянською промисловістю випускалася грілка бензинова каталітична ГК-1, яка при повній заправці могла виробляти тепло протягом 8-14 годин з температурою до 60° C, тобто на рівні больового порогу. Час роботи хімічної грілки на одній заправці, як правило, становить 6-8 годин.
Див. також ред.
- Грілка-жаровня
- Електроковдра
- Кангер — кашмірська грілка
Примітки ред.
- ↑ Heat 'relieves internal pain' | Science | theguardian.com. 25 вересня 2014. Архів оригіналу за 25 вересня 2014. Процитовано 25 травня 2018.
- ↑ Teale, John W. (10 липня 1875). Mr. Teale's Case of Excessively High Temperature. Br Med J (англ.). Т. 2, № 758. с. 57—57. doi:10.1136/bmj.2.758.57. ISSN 0007-1447. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018.
- ↑ Households stock up on hot water bottles to keep warm and save on power bills this winter. 24 липня 2015. Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 25 травня 2018.
- ↑ Wayback Machine. 7 січня 2011. Архів оригіналу за 7 січня 2011. Процитовано 25 травня 2018.
- ↑ Tokyo, Leo Lewis in (29 листопада 2008). Japan’s thrifty find the hot water bottle to survive the chill. The Times (англ.). ISSN 0140-0460. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018.
Література ред.
- Горбачев И. Гидро- и термотерапия // Физиотерапия практич. врача / С. Б. Вермель. — М. : изд, 1928.
- H. Стоцик. Грелки // Большая Медицинская Энциклопедия. — М. : Советская Энциклопедия, 1929.
- Грелка // Первая медицинская помощь — популярная энциклопедия. — М.: Большая Российская энциклопедия. В. И. Покровский. 1994
- Грелки // Малая медицинская энциклопедия. — М.: Медицинская энциклопедия. 1991—96 гг.
- Е. И. Смирнов «Трагедия на Карельском перешейке»// Фронтовое милосердие. — М.: Воениздат, 1991.