Відкрити головне меню

Грушевськозна́вство — наукова дисципліна, що веде дослідження життя, творчості та наукової і політичної спадщини Михайла Сергійовича Грушевського (1866—1934), заборонена в Радянському Союзі. Метою є вивчення життя та творчої діяльності великого вченого в Україні та за її межами.

Засновник науки Любомир-Роман Винар, який у 1966 році на сторінках журналу «Український історик» та в окремих виданнях започаткував систематичні дослідження діяльності М.Грушевського.

Михайло Грушевський у своєму робочому кабінеті в будинку по вулиці Паньківській, 9. 1930-ті роки

Зміст

Радянська історіографіяРедагувати

Радянська влада заборонила дослідження творчої спадщини. Михайла Грушевського та його родини: твори видатного історика перемістились з бібліотечних полиць до спецхронів. Робилося все, щоб скомпрометувати або ж фізично знищити представників історичної школи Михайла Грушевського, що стали «українськими буржуазними націоналістами», шпигунами та ворогами українського народу.

Про Михайла Грушевського у СРСР дозволялося писати лише в різко критичному плані.

Закордонні дослідженняРедагувати

Дослідження та увічнення пам'яті Михайла Грушевського в цей період велося лише за межами України. У 1965 році у Сполучених Штатах Америки створене Українське історичне товариство (УІТ), яке відіграло видатну роль у справі дослідження та популяризації ідейної спадщини М. С. Грушевського.

За ініціативою професора Любомира-Романа Винара при УІТ створений окремий напрям досліджень — Грушевськознавство.

Вчені УІТ проводили наукові конференції, присвячені як ювілеям Михайла Грушевського, так і окремі Грушевськознавчі читання. Багато наукових творів з історії України та творчої спадщини Михайла Грушевського опубліковані в друкованому органі УІТ — «Український історик». Підготовлено найповнішу англомовну бібліографію праць вченого.

Любомир-Роман Винар сформував теоретичні засади дослідження цієї науки у статті «Думки з приводу п'ятдесятих роковин смерті Михайла Грушевського: Вступ до грушевськознавства» (1984). Потім розширив у статті «Думки про грушевськознавство (ґенеза, структура, завдання)» (1995).

Українські дослідженняРедагувати

Починаючи з 1990-х років почалося дослідження спадщини Михайла Грушевського в Україні. Вийшли збірники документів, окремі матеріали, які висвітлюють життєвий і творчий шлях Михайла Грушевського. Також багато статей виходять в цей час на сторінках українських газет і журналів: «Літературна Україна», «Український історичний журнал», «Пам'ять століть», «Вісник Академії наук України», «Київська старовина» та багатьох інших видань.

Після проголошення незалежності України проходило відзначення 125-ї річниці від дня народження Михайла Грушевського. 22 листопада 1991 року у приміщенні Театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка на урочистому виїзному сесійному засіданні Верховної Ради УРСР пам'яті історика та громадського діяча з великою доповіддю виступив Голова Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук.

Він зазначив, що:

Михайло Грушевський поклав усе своє життя на вівтар українського національного відродження, на створення незалежної української держави. У його драматичному житті були перемоги і поразки, піднесення і зриви. Але з упевненістю можна сказати: доки житиме Україна — житиме з нею в наших серцях талановитий і самовідданий її син — Михайло Грушевський[1].

ПеріодизаціяРедагувати

Існує декілька варіантів періодизації розвитку грушевськознавства:

  • І — радянський (1920-і — кінець 1980-х років) з фальсифікацією всіх аспектів діяльності Михайла Грушевського;
  • ІІ — зарубіжний (1930-і — 1950-і роки, від 1960 року)
  • ІІІ — діаспорний (1966—1991 роки) — систематичне дослідження постаті Михайла Грушевського,
  • та ІV — сучасний вітчизняний (від 1990 року)[2]..

Крім Любомира-Романа Винара грушевськознавством займались Сергій Плохій, Руслан Пиріг, Павло Сохань, Василь Ульяновський, Сергій Кіржаєв, Леонід Зашкільняк, Юрій Шаповал, Ігор Верба, Віталій Масненко, Ігор Гирич, Віталій Тельвак та інші.

ПриміткиРедагувати

  1. Петренко М. Грушевський. Україна. Пробудження // Хрещатик. — 1991. — 26 листопада.
  2. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=32124 Грушевськознавство // Енциклопедія сучасної України]

ДжерелаРедагувати

  • Винар Любомир Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток. Серія: Грушевськіяна, том 5.— Київ: Українське Історичне Товариство; Міжнародне товариство ім. М. Грушевського; Видавництво імені Олени Теліги.— 1998.— 216 с. ISBN 966-7018-31-8
  • Винар Л. Михайло Грушевський: історик і будівничий нації: Статті і мат. К., 1995;
  • Пиріг Р. Актуальні питання сучасного грушевськознавства // Історична наука на порозі ХХІ ст.: підсумки і перспективи. Х., 1995;
  • Калакура Я. Новітні студії грушевськознавства // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. Студії на пошану Р. Пирога. К., 2001.