Групи іменників — класифікація іменників за родом, закінченням та закінченням основи. Група іменника впливає на формування його закінчень під час відмінювання.

Групи іменників характерні для слов'янських мов.

Групи іменників української мовиРедагувати

В українській мові на групи поділяються іменники першої та другої відмін.[1]

Поділ іменників 1 та 2 відмін на групи[джерело?]

тверда м’яка мішана
Твердий (нешиплячий) приголосний основи: озеро, стріха, хата, вітер, абзац Будь-який м’який: земля, водій, зілля, князь, сторіччя, пісня Твердий шиплячий: хаща, тиша, плащ, плече, кущ, лівша'
Середній рід на з основою на приголосний (крім шиплячого): поле, сон


Поділ іменників 2 відміни чоловічого роду на -р на групи

тверда м’яка мішана
Іменники, що закінчуються на , у яких наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення (на , -а́р, -ер, -єр, -и́р, -ір, -їр, -ур, -юр, -яр): сир, гектар, шофер, кар’єр, касир, папір, професор, абажур, гіпюр, ювіляр, слова: комар , звір є словами, які треба запам'ятати Іменнники, що закінчуються на ненаголошений склад -ар, -ир, а саме: ті, у яких при відмінюванні (особливо у множині) наголос переходить з основи на закінчення: буква́р — букваря́, кобза́р — кобзаря́, пухи́р — пухиря́; ті, що мають наголос на іншому складі основи: бо́ндар, ко́зир, лі́кар, пи́сар Іменники, які закінчуються тільки на -яр і означають фах чи рід занять (наголос у непрямих відмінках також переходить з основи на закінчення): вугля́р, пісня́р, скля́р

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати