Група вивчення реактивного руху

Група вивчення реактивного руху (ГВРР, рос. Группа изучения реактивного движения, ГИРД) — радянська науково-дослідна та дослідно-конструкторська організація, що займалася розробкою ракет і ракетних двигунів[1].

Восени 1931 р. при Тсоавіахімі були організовані московська і ленінградська групи вивчення реактивного руху (ГВРР), які об'єднували на громадських засадах ентузіастів ракетної справи. МосГВРР, що отримала назву центральної, надавала допомогу групам і гурткам з вивчення реактивного руху в інших містах СРСР. У 1934 році пропагандистські та просвітні функції були покладені на знову організовану Реактивну групу Центральної ради Тсоавіахіму, яка успішно продовжувала працювати до кінця 30-х років і створила ряд оригінальних невеликих експериментальних ракет.

В 1933 році на базі московської частини ГВРР та Газодинамічної лабораторії було організовано Реактивний інститут.

За прикладом москвичів і ленінградців рух за організацію місцевих ГВРР розгорнувся в Харкові, Баку, Тбілісі, Архангельську, Новочеркаську, Брянську та інших містах. Велику роль у цьому русі зіграла пропагандистська діяльність Ф. А. Цандера, М. О. Риніна, В. П. Ветчинкіна, В. О. Прянишнікова, Я. І. Перельмана та інших.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Группа изучения реактивного движения (ГИРД) (рос.)