Громов Артем Ігорович

український футболіст

Арте́м І́горович Гро́мов (нар. 14 січня 1990, Стрий, Львівська обл.) — український футболіст, нападник кіпрського клубу «АЕК».

Ф
Артем Громов
Артем Громов
Артем Громов
Гравець у формі «Ворскли»
Особисті дані
Повне ім'я Артем Ігорович Громов
Народження 14 січня 1990(1990-01-14)[1][2][3] (34 роки)
  Стрий, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Зріст 178 см
Вага 72 кг
Громадянство  Україна
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Кіпр «АЕК»
Юнацькі клуби
2003
2004–2007
2007–2010
Україна ДЮСШ ім. І.Горпинка
Україна «Молодь» (Полтава)
Україна «Ворскла»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2010–2016 Україна «Ворскла» 132 (25)
2016–2017 Україна «Динамо» (К) 9 (0)
2017 Росія «Крила Рад» 3 (0)
2017–2022 Україна «Зоря» 103 (23)
2022 Україна «Дніпро-1» 9 (1)
2023– Кіпр АЕК (Ларнака) 13 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2010 Україна Україна (U-20) 2 (0)
2010 Україна Україна (U-21) 1 (0)
2014 Україна Україна 2 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 11 липня 2023.

Клубна кар'єра ред.

Ранні роки ред.

Артем народився в місті Стрию Львівської області, з раннього дитинства почав грати у футбол. У дитинстві часто проводив канікули у бабусі в Карпатах[4]. У 2000 році разом з сім'єю переїхав до Полтави[5]. Там пізніше виступав за ДЮСШ ім. І. Горпинка і «Молодь» у дитячо-юнацькій футбольній лізі Україні.

«Ворскла» ред.

У 2007 році потрапив до полтавської «Ворскли». У сезоні 2009/10 став найкращим бомбардиром молодіжної першості України, забивши 15 м'ячів, разом з Юрієм Фуртою із «Карпат».

 
Артем Громов святкує гол у складі «Ворскли» у ворота «Арсеналу». 18 травня 2013 року

3 квітня 2010 року дебютував у Прем'єр-лізі України в домашньому матчі проти маріупольського «Іллічівця» (3:0)[6]. Громов вийшов на 85 хвилині замість Ахмеда Янузі, а через кілька хвилин віддав результативну передачу на Йована Маркоського. У команді Артем вважався одним з найперспективніших гравців[7]. Вперше повний матч за «Ворсклу» він відіграв 7 серпня 2010 року в виїзному поєдинку проти харківського «Металіста» (2:3)[8]. У січні 2011 року продовжив контракт з клубом на п'ять років[9]. У 2014 році був претендентом на титул найкращого футболіста України. Наприкінці травня 2016 року залишив полтавський клуб[10].

«Динамо» ред.

31 травня 2016 року підписав трирічний контракт із київським «Динамо». Усього в сезоні 2016/17 провів за киян 9 матчів в рамках УПЛ, здобувши срібні нагороди чемпіонату та Суперкубок України-2016.

Крила Рад ред.

16 березня 2017 року перейшов до самарського клубу «Крила Рад». Через три дні після підписання піврічної угоди вийшов у стартовому складі на гру проти «Ростова» (0:0). За період проведений в РПЛ зіграв за самарську команду три гри, провівши на полі в цілому 177 хвилин.

«Зоря» ред.

16 серпня 2017 року підписав контракт із луганською «Зорею». Дебютував за луганський клуб 20 серпня того ж року у виїзній грі проти кіровоградської «Зірки» (1:2), відзначившись відразу ж прем'єрним голом за «Зорю». Загалом за 5 сезонів у футболці «Зорі» провів за луганців 131 гру у різних турнірах і відзначився 28-ма влучними ударами, здобув три бронзові медалі УПЛ та став фіналістом кубка України у сезоні 2020/21.

«Дніпро-1» ред.

29 липня 2022 року став гравцем футбольного клубу «Дніпро-1». Контракт був підписаний на 1 рік.[11] Усього в сезоні 2022/23 провів за дніпрян 14 ігор у різних турнірах і відзначився одним влучним ударом.

АЕК ред.

25 січня 2023 року АЕК із Ларнаки оголосив про трансфер Громова. Термін контракту розрахований на півтора роки. Дебютував за нову команду 4 лютого того ж року у виїзній грі проти «Карміотісси» (3:1).

Кар'єра в збірній ред.

На початку серпня 2010 року головний тренер молодіжної збірної України Павло Яковенко вперше викликав Артема Громова в молодіжну збірну Україну до 20 років на турнір пам'яті Валерія Лобановського[12]. У півфіналі Україна програла молодіжній збірній Ірану (2:4)[13], Громов вийшов в перерві замість Дмитра Хомченовського. У матчі за третє місце Україна перемогла молодіжну збірну Туреччини (2:1)[14], але Громов участь у матчі не взяв.

У жовтні 2010 року зіграв один матч за молодіжну збірну до 21 року у грі проти однолітків з Німеччини.

3 вересня 2014 року дебютував в іграх за національну збірну України, вийшовши на заміну в товариській грі проти збірної Молдови. У цій грі відзначився гольовою передачею на Романа Безуса, який забив єдиний гол матчу[15].

Примітки ред.

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. FBref
  3. AsMadrid: Grupo Prisa, 1967. — ISSN 1888-6671
  4. Артём Громов: «Детство провел в Карпатах» (російською) . «UA-Футбол». 04.12.2009. Архів оригіналу за 07.12.2009. Процитовано 5 липня 2011.
  5. Артём Громов: «Буду совершенствоваться в отборе мяча» (російською) . UA-Футбол. 20.08.2008. Архів оригіналу за 04.09.2008. Процитовано 5 липня 2011.
  6. «Ворскла» разбивает «Ильичёвец» (російською) . Football.ua. 03.04.2010. Архів оригіналу за 10.07.2010. Процитовано 5 липня 2011.
  7. УПЛ 2010/11. Накануне (часть первая) (російською) . Football.ua. 05.07.2010. Архів оригіналу за 24.07.2010. Процитовано 5 липня 2011.
  8. Павлов обыграл Маркевича в Харькове (російською) . Football.ua. 07.08.2010. Архів оригіналу за 17.08.2010. Процитовано 5 липня 2011.
  9. «Ворскла»: восемь игроков продлили контракты (російською) . Football.ua. 10.01.2011. Архів оригіналу за 13.01.2011. Процитовано 5 липня 2011.
  10. Громов залишає «Ворсклу». «UA-Футбол». 30.05.2016. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 30 травня 2016.
  11. SPORTARENA.com. Дніпро-1 підпише Громова та Чоботенка. SPORTARENA.com (укр.). Процитовано 20 серпня 2022.
  12. Яковенко огласил состав на матчи Мемориала Лобановского (російською) . Football.ua. 03.08.2010. Архів оригіналу за 06.08.2010. Процитовано 5 липня 2011.
  13. Украинские юноши проиграли иранским (російською) . Football.ua. 5.07.2010. Архів оригіналу за 13.07.2013. Процитовано 5 липня 2011.
  14. Мемориал Лобановского. Победа России, Украина — третья (російською) . Football.ua. 11.08.2010. Архів оригіналу за 07.01.2014. Процитовано 5 липня 2011.
  15. Украина минимально бьет Молдову [Архівовано 5 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання ред.