Громадянська війна в Ємені (1994)
Громадянська війна в Ємені — збройний конфлікт 1994 року між єменським урядом та Єменською соціалістичною партією, що боролась за відтворення Південного Ємену як суверенної держави.
| Громадянська війна в Ємені | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Ємен
|
 Демократична Республіка Ємен
за підтримки: | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Алі Абдалла Салех
|
Алі Салем аль-Бейд Алі Мухаммед Ассаді
| ||||||
| Втрати | |||||||
| 931 солдат і цивільних убитими, 5 000 пораненими[3] |
6 000 солдат, 513 цивільних | ||||||
Передумови ред.
22 травня 1990 року відбулось об'єднання Північного (Єменська Арабська Республіка) та Південного (Народна Демократична Республіка Ємен) Ємену. Лідери обох держав поділили між собою дві найвищі посади: Алі Абдалла Салех став президентом єдиної держави, а Алі Салем аль-Бейд — віце-президентом[2]. Об'єднання політичних та економічних систем двох країн мало відбутись упродовж 30 місяців. У той час у єдиному парламенті було сформульовано й узгоджено конституцію країни. Вибори відбулись у квітні 1993 року[2].
Однак процес формування політичної системи нової держави був не легким. У серпні 1993 року віце-президент і генеральний секретар ЦК Єменської соціалістичної партії (ЄСП) Алі Салем аль-Бейд почав публічно висловлювати незгоду з роллю колишнього Південного Ємену у будівництві нової держави. Він виїхав до Адена та заявив, що не повернеться до влади, поки його скарги не буде розглянуто. Серед інших були звинувачення на адресу діячів півночі в утисках інтересів ЄСП та економічній маргіналізації півдня[4]. Перемовини щодо виходу з політичного глухого кута затягнулись та виявились неефективними. Однак, угода між північними та південними лідерами була підписана в Аммані 20 лютого 1994 року, утім це вже не могло зупинити громадянську війну, що почалась. Її виникненню сприяло й те, що до того часу збройні сили двох колишніх держав ще не були інтегровані до загальної військової системи[5].
Перебіг конфлікту ред.
Перша збройна сутичка сталась 27 квітня 1994 року, коли в районі Амрана відбувся бій за участі танків. Обидві сторони звинуватили одна одну в початку бойових дій. 4 травня ВПС південних завдали бомбових ударів по Сані та інших районах на півночі. У відповідь було завдано повітряних ударів по Адену. Президент Салех оголосив 30-денний режим надзвичайного стану, а іноземні громадяни почали евакуацію з країни[6]. Віце-президент аль-Бейд був офіційно звільнений зі своєї посади. Південні підпалили склад боєприпасів у Сані, в результаті загинули десятки мирних жителів[7]. Прем'єр-міністр Гейдар Абу Бакр аль-Аттас також був звільнений 10 травня після звернення до зовнішніх сил по допомогу у припиненні війни[6].
ЄСП фактично виступила за розкол країни, проголосивши 21 травня Демократичну республіку Ємен зі столицею в Адені[4]. Однак жоден уряд світу не визнав таку державу. В середині травня війська північних почали наступ на Аден. 24 травня вони захопили місто Атак, що дозволило їм взяти під контроль нафтові родовища[8].
Південні шукали підтримки у сусідніх держав і, можливо, отримували військову допомогу з Саудівської Аравії, яка відчувала загрозу в існуванні єдиного Ємену[2]. Різні спроби закликати сторони повернутись до перемовин, у тому числі з боку спеціального посланця ООН, США та Росії, успіху не мали[2]. Рада безпеки ООН ухвалила резолюцію 924, закликавши до припинення бойових дій. Режим припинення вогню було оголошено 6 червня, але він тривав лише шість годин. Одночасно провалились мирні перемовини у Каїрі[6]. 4 липня війська північних вийшли до Адена, а 7 липня місто було взято, що поклало край війні. Лідери невизнаної Демократичної Республіки Ємен Алі Салем аль-Бейд та Гейдар Абу Бакр аль-Аттас емігрували з країни. Тисячі їхніх прибічників утекли до Оману. ЄСП була заборонена, для її колишніх членів було введено заборону на службу в армії та держапараті, що означало повну чистку тих структур від південних.
Наслідки ред.
Джерела вказують, що загалом під час боїв загинули 7 тисяч осіб і 16 тисяч були поранені.
Салех оголосив амністію щодо 16 південних лідерів, натомість аль-Бейді, аль-Аттасу, Абд аль-Рахману Алі аль-Джифрі та Саліху Мунассару аль-Сіялі інкримінували привласнення державних коштів.
Лідери ЄСП реорганізували партію та обрали нове бюро у липні 1994 року, однак більша частина авторитету партії була втрачена під час війни.
2007 року група під назвою «Рух Південного Ємену» закликала до відокремлення півдня й відновлення незалежності південних провінцій, що призвело до зростання напруженості та заворушень[9].
Примітки ред.
- ↑ Embassy of Yemen — Yemeni-American relations. Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ а б в г д Jamal S. al-Suwaidi, ред. (1995). The Yemeni War of 1994: Causes and Consequences. Emirates Center for Strategic Studies and Research. ISBN 0863563007.
- ↑ «Yemen Civil War Caused Almost 6,000 Northern Casualties.» Associated Press, July 12, 1994
- ↑ а б Civil war. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Yemen timeline
- ↑ а б в The Middle East and North Africa, 2004, стор. 1221
- ↑ Five Scuds fired at Yemeni capital as war worsens - The Guardian, 7 квітня 1994. Архів оригіналу за 12 травня 2009. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ North Yemeni Troops Seize Oil Field Center; Region Controls Country's Chief Resource | Article from The Washington Post | HighBeam Research. Архів оригіналу за 12 травня 2009. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Policemen killed in south Yemen in clash with rebels. News. UK: BBC. 1 березня 2010. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 31 січня 2016.
Література ред.
- Густерін П. В. Єменська Республіка та її міста. — М. 2006.
Посилання ред.
- Коротка історія Ємену [Архівовано 19 січня 2016 у Wayback Machine.]
- ЄМЕН у XX столітті [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Yemeni Civil War — 1994 [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.]
- The Birth of Modern Yemen — The outbreak of war