Громадський Олег В'ячеславович

Оле́г В'ячесла́вович Грома́дський (нар. 28 березня 1973, Круподеринці, УРСР — пом. 24 лютого 2022, Харків, Україна) — український військовик, полковник Збройних сил України, екс-командир 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава». Загинув під час російсько-української війни (2022).

Олег Громадський
Олег В'ячеславович Громадський
 Полковник
Загальна інформація
Народження 28 березня 1973(1973-03-28)
Савинці, УРСР
Смерть 24 лютого 2022(2022-02-24) (48 років)
Харків, Україна
Національність українець
Alma Mater Військовий інститут НГУ
Псевдо Борода
Військова служба
Роки служби 1991—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Національна гвардія України (1994—2000)
ЗСУ Збройні сили (з 2000)
Рід військ Сухопутні війська
Формування 16-й омпб «Полтава»
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
2015—2017 16-й омпб «Полтава»
Нагороди та відзнаки
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)
Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)

Життєпис

ред.

Народився у Круподеринцях, що на Полтавщині (за іншими даними — у Савинцях[1]). Після закінчення школи пробував вступити до десантного училища, однак не пройшов через вади здоров'я. У серпні 1991 року вступив до Саратівського військового училища (нині — Саратівський військовий інститут військ національної гвардії). Незважаючи на те, що після розпаду СРСР опинився на території Росії, бажав служити в Україні та контактував щодо цього з Національною гвардією. 1993 року брав участь у патрулюваннях Москви під час Серпневого путчу.

Під час однієї з відпусток додому отримав припис з'явитися до Харківського училища МВС, що виявилося Інститутом Національної гвардії України. Після інтенсивного курсу навчання отримав звання лейтенанта.

2000 року в складі 6-ї дивізії Нацгвардії, що увійшла до лав 92-ї омбр, перейшов до лав Збройних сил України.

Під час Революції гідності та після її закінчення був членом координаційної ради Харківського Євромайдану.

2014 року став до лав Збройних сил України у складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава». Очолоював батальйон протягом 20152017 років. 2016 року був призначений на посаду радника голови Полтавської ОДА[2].

Обіймав посаду старшого офіцера групи напрямку центру поточних операцій Об'єднано-оперативного штабу ЗС України. Згодом був звільнений у запас.

У квітні 2021 року разом з добровольцями, волонтерами та патріотичним політикумом заснував «Штаб оборони Харківщини»[3]. Метою організації стало формування батальйонів територіальної оборони та мобілізація населення в умовах небезпеки, що насувалася з боку Росії.

Загинув 24 лютого 2022 року, в перший день масштабного вторгнення Росії до України. Громадський разом з побратимам з підрозділу територіальної оборони проїжджав на джипі повз нерозірвані снаряди, коли один з них здетонував і призвів до несумнісних з життям поранень[4][5].

Разом з Олегом Громадським воював і його син — лейтенант Євгеній Громадський. 25 березня 2022 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі він одержав звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка»[6].

Відзнаки та нагороди

ред.

Вшанування пам’яті

ред.

Наприкінці березня 2023 року Харківська міська влада ініціювала обговорення щодо перейменування у місті вулиці Броненосця Потьомкін на вулицю Олега Громадського[7][8]

13 червня 2023 року у місті Харків вулицю Броненосця «Потьомкін» перейменували на вулицю Олега Громадського[9].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. У бою загинув уродженець Полтавщини. «Полтавське ТБ». Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 18 березня 2022.
  2. У Полтаві зустріли демобілізованих бійців 16-го батальйону «Полтава». «Полтавщина». Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 18 березня 2022.
  3. Штаб оборони Харківщини. «Український легіон». Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
  4. Зозуля, Катерина (25 лютого 2022). У бою під Харковом загинув військовий з Полтавщини. Суспільне.новини (укр.). Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
  5. Волкова, Ганна (28 лютого 2022). У Харкові загинув легендарний комбат: яким був Олег Громадський. Факти (укр.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
  6. Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 167/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
  7. Вулицю у Харкові хочуть перейменувати на честь Дмитра Коцюбайла. Харків Tines. 27 березня 2023. Процитовано 28 березня 2023.
  8. У Харкові почалося голосування за вулиці Дмитра Коцюбайла, Олега Громадського, Георгія Тарасенка і сквер Влади Черних. Kharkiv Today. 27 березня 2023. Процитовано 28 березня 2023.
  9. У Харкові з'явились вулиці на честь Дмитра Коцюбайла, Георгія Тарасенка, Олега Громадського і сквер Влади Черних. 13 червня 2023. Процитовано 13 червня 2023.

Посилання

ред.
Інтерв'ю