Відкрити головне меню

Микита Минович Грищенко
Грищенко Микита Минович.jpg
Народився 14 (27) вересня 1900(1900-09-27)
Трушки
Помер 15 листопада 1987(1987-11-15) (87 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність педагог
Alma mater Інститут народного господарства імені Є. Бош
Сфера інтересів педагогіка
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор педагогічних наук
У шлюбі з Павловська-Грищенко Марія Федорівна

Грищенко Микита Минович (14 (27) вересня 1900(19000927), Трушки — 15 листопада 1987, Київ) — український радянський педагог, доктор педагогічних наук1956 року), професор1957 року), заслужений діяч науки УРСР1969 року).

БіографіяРедагувати

Народився 14 (27 вересня) 1900 року в селі Трушках (нині Білоцерківського району Київської області). У 19191923 роках навчався на вищих трирічних педкурсах імені Б. Грінченка в Києві, у 19231926 роках — на юридичному факультеті Інституту народного господарства імені Є. Бош. Член ВКП(б) з 1927 року.

Понад 50 років працював у системі народної освіти: учителем, директором школи, інспектором, директором педучилища, ректором Київського інституту соціального виховання (1930-1932), завідуючим Київським міськвно, начальником управління шкіл МО України, директором науково-дослідних інститутів дефектології (1948–1950) і педагогіки (1955–1957). Водночас понад 30 років працював викладачем і (з 1957 року) завідуючим кафедрою педагогіки Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

 
Могила Микити Грищенка

Помер в Києві 15 листопада 1987 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 18).

ПраціРедагувати

Сфера наукових інтересів: історія освіти в Україні, теорія педагогіки, педагогічна спадщина Т. Шевченка, К. Ушинського, І. Франка, А. Макаренка, Н. Крупської.

Кандидатська дисертація "Школа и педагогическая наука в годы Великой Отечественной войны" (1946), докторська дисертація "Школа Украинской ССР в период между XVIII и XIX съездами Коммунистической партии Советского Союза (1939–1952 гг.)" (1954).

Автор понад 250 наукових праць, з них — 20 монографій, підручників, методичних посібників. Серед них:

  • «Розвиток народної освіти на Україні за роки Радянської влади» (1957);
  • «Науково-дослідна робота з питань політехнічного навчання і морального виховання» (1957);
  • «Народна освіта у західних областях УРСР» (1960);
  • «Книга для читання для класу допоміжних шкіл» (1960);
  • «Високе покликання радянського вчителя» (1961);
  • «Ленін і народна освіта в Українській РСР» (1968);
  • «Дидактичні поради молодому викладачеві вузу» (1974);
  • «Спадщина К. Д. Ушинського і питання педагогіки вищої школи» (1975) та інші.

ЛітератураРедагувати